14.. А́ттика— історична область у Стародавній Греції, заселена іонійцями, з центром у Афінах.

15.. У 8-7 ст. до н.е. панівні позиції в народжуваному афінському полісі захопила родова знати - евпатрідів. Багато землі, що раніше належали всім одноплемінникам, були привласнені знаттю. Основна маса родичів, позбавлена ​​землі, біднішала і потрапляла в залежність від евпатрідів. Вищі посади архонтів і Ареопаг поповнювалися з того ж середовища. За давньою традицією, висхідною до родових порядків, знати займалася тлумаченням звичаєвого права і використовувала цей звичай у своїх інтересах.

Зміцнення економічного становища знаті, її консолідація в панівний прошарок суспільства, розпорядження органами управління означало, з одного боку, розкладання родової організації, з іншого - показувало, що евпатрідів вміло використовували родові традиції і залишки родинних відносин для підтримки свого панування в нових умовах.

Сильний удар по родових установам було завдано записом діючих в Афінах правових норм, проведеної архонтом Драконтом в 621 р. до н.е. Драконт не тільки записав чинне право, висхідний до давніх часів, але і включив до законодавства ряд нових законів, які відображали соціально-економічну ситуацію того часу. Так за законами Драконта скасовувалося древнє право кровної помсти, вводилися нові правила судочинства, причому встановлювалося відмінність між навмисно і ненавмисним вбивством. Закони оформляли право приватної власності, причому вводилася вища міра покарання - смерть за посягання на права власника, будь то крадіжка овочів з городу або присвоєння земельної ділянки. Сувора, навіть жорстока охорона народжуваної приватної власності повинна була захистити цей новий інститут від колективістських звичаїв родового ладу.

Законодавство Драконта було великою перемогою тих соціальних сил, які представляли нові суспільні відносини, були зацікавлені у створенні державного порядку і, перш за все, пересічних громадян - об'єкта жорстокої експлуатації евпатрідів.

Проте становище основної маси афінян продовжувало залишатися важким - адже основа суспільного багатства - земля, вирішальні важелі економічного життя перебували в руках евпатрідів. Це викликало гостре невдоволення афінського громадянства.

На відміну від аристократів, що панували в Аттиці, інші вільні афіняни називалися демосом.

Більшість демосу складали селяни, ремісники, матроси, поденники. У 8-7 ст. до н.е. частина демосу розбагатіла. Серед демосу з'явилися купці, власники кораблів і майстерень. Але весь демос, як біднота, так і багатії, був безправний і підвладний аристократам.

Соціальні протиріччя в Афінах в кінці 7 ст. до н.е. досягли такої гостроти, що загрожували вилитися у криваві сутички. У цих крайніх умовах евпатрідів пішли на поступки і були змушені обрати архонтом Солона, поклавши на нього важке завдання щодо нормалізації обстановки (594 р. до н. Е.). У 594 р. до н.е. правителем Афін був обраний Солон; йому було доручено примирити демос та аристократів. Він був відомий як сміливий воїн, поет і оратор. Користуючись підтримкою народних зборів афінян, Солон провів реформи в управлінні державою і в положенні демосу.