Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
1-40.docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
118 Кб
Скачать
☆

32. Чоловіча і жіноча свідомість: діалог, конфлікт, самотність (в. Даниленко «Сон із дзьоба стрижа»).

Ця книга Володимира Даниленка, думаю, не залишить читачеві жодного шансу на байдужість. Але дивне відчуття від прочитання: така собі песимістична цікавість, глухий понурий кут. В одному з творів автор все-таки вигадав оптимістичного кінця, хоч ніяк і не очікуваного. Маю на увазі оповідання «Смак персика».  …Бідолашна Люся Мотичко, ця юнка з розкішними формами! Автор «ощасливив» її утратою цнотливості із заїжджим грузином. Той торгує на ринку фруктами. А що?! Вустами ворожки В.Даниленко навіює дівчині: «Перестань думати!» Ось вона, «істина»! Треба просто «перестати думати», почати злягатися з ким попало – і тим «врятуєшся від мук»… А яка колоритна сцена поїдання «халявних» персиків (ними торгує везунчик Гогі): «Піт ще блищав на його тілі, а вона сиділа гола в ліжку і їла персики…» Як з голодного краю, дівчина об’їдалася тими плодами: «Персики чвиркали, і сік тік по її підборіддю, між важкими грудьми, по животу і липкою піною збивався на дрібних кучерях в кущику густого волосся…» Щось та «халява» трохи схожа на платню… Дякуємо Гогі, який стараннями «літературного батька» оплатив номер у готелі, вручив партнерці оберемок троянд і корзину персиків! Аби дівка знала, що й додому дадуть, то так би ті персики не трамбувала… Не прийшло ще до Люсі кохання, та й бажання кохання її ще не мучило! Лиш ніяково дівчині і соромно – від дорослих чоловічих поглядів і домагань. Та стараннями автора (разом з ворожкою) Люсі було втовкмачено, що прийшла її «пора»: не любові, на жаль, а злягання, пора втрати почуття сорому. Цитуючи Даниленка, виходить, що коли дівчина нікому «не дає», то це її «душу роз’їдає іржа гордині» (?!!) «Від пристрасті до тебе згорає чоловік… А твоя сіданка проситься на волю..» Отака от «філософія»! Далі цитую: «Коли такий світ настав, що немає в ньому ладу між окремими частинами одного цілого: ні в душі, ні в сім’ї, ні в государстві». Отже, за авторською логікою, немає чого і опиратись! От Люся й відпустила свою «видатну сіданку» - та не аби з ким!.. Читаю далі. «Його хекання нагадувало несамовитий галоп джигіта, що приборкує необ’їжджену кобилу, доки його не прорвало, і вона відчула, як її розпирає від його липкого, бурхливого й великого». А це вже заборонений прийом! Випадковий зв’язок, невідомо з ким, та ще й без презерватива. Дарма я очікувала невтішного для Люсі «майбутнього» - аби всім була наука. Тут автор вирішив інакше. Після прощання «кобили» з «джигітом» «її тіло бриніло, ніби настроєна для тривалої гри бандура..» Отак Даниленкова Люся розпочала, нарешті, свою «тривалу гру». І диви: ніхто її не образив, не виштовхав, не завіз невідомо куди! Таксист культурний трапився (а що, ми гірші за галантного Гогі?!), поїхав не в якусь лісопосадку, а строго за вказаною адресою. «Вона відчула, як урочисто й легко в’їжджає в нове життя. А з прочиненого вікна лився солодкий аромат персиків і затоплював усе місто». Отакий кінець у цього «життєствердного» оповідання! Амінь. Тільки чомусь зробилося недобре… До книжки «Сон із дзьоба стрижа» Петро Білоус написав розлогу вступну статтю. Там вихваляється майстерність автора: «Делікатно, красиво, поетично» (це про описану еротику).Рецензент підкреслив Даниленкове «філософське осмислення і опоетизування того, про що йде мова». І знову цитата з П.Білоуса: «В оповіданні «Смак персика» - ціла філософія тіла для задоволення, що дає можливість звільнитися від комплексів». …Для Люсі Мотичко нині – світ прекрасний. А що буде, коли вона доплямкає останнього персика?..

Тема аналізу, як на мене, дуже цікава й нова: образи чоловіків у творах Володимира Даниленка і те, як їх формують Ерос і Танатос — за Фройдом, дві найголовніші рушійні сили психіки. Якось так вже складається останнім часом, що в українському літературознавстві більше цікавляться психологією (і міфами навколо психології) жінок, навіть де-не-де в звичайній (в розумінні — не філологічній) пресі ходять розмови про український фемінізм у сфері дослідження письменства. Аж ось нарешті в центрі уваги постали чоловіки, з їхньою сексуальністю (іноді дуже химерною і не менш загадковою, ніж прийнято вважати про жінок), розумінням суті життя і смерті — і ритуалами, якими вони схильні обставляти одне, друге і третє. З'ясувалося, що новели пана Володимира дали дуже поживну їжу для психоаналітично налаштованого розуму. Ось приміром, початок сюжету його новели "Поцілунок Анжели"

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]