2.5 Самофотографія.

Метод вивчення трудових процесів, у якому самі виконавці реєструють тривалість, і причини втрат робочого часу на спеціальних бланках називається самофотографией.

Проведення самофотографии може бути зумовлене різними обставинами.

Перш за все, успішне і всебічно впровадження НОТ вимагає залучення всіх працюючих, тому що залучення їх до вивчення трудового процесу дає невичерпне джерело вдосконалення організації праці і виробництва.

Висновки, зроблені на основі фотографії робочого дня, можуть виявитися характерними тільки для спостережуваного об'єкта та відповідного інтервалу часу. Для отримання узагальнених висновків про стан організації праці і виробництва, об'єктивне уявлення про використання робочого часу, необхідно охоплювати фотографією робочого дня не менше половини працюючих дільниці, відділу, цеху. Вивчення робочого часу буде ефективним тільки в тому випадку, якщо воно проводиться систематично і охоплює велику групу робітників і якщо самі працівники беруть у ньому активну участь. Саме робітники можуть підказати, що саме викликає втрати часу, які резерви зростання продуктивності праці є на даному робочому місці.

Хоча самофотография характеризує втрати робочого часу за організаційно-технічних причин не менш об'єктивно, ніж ФРВ, вона не дає уявлення про втрати робочого часу з вини самого виконавця. Тому поряд з самофотографией потрібно проводити і ФРВ.

Самофотографии підрозділяють на індивідуальну, групову і бригадну.

Найбільш поширена індивідуальна самофотография, за допомогою якої вивчають втрати робочого часу в одного виконавця. За допомогою групової самофотографии вивчають втрати робочого часу у виконавців, обслуговуючих один агрегат. Менш поширеною є бригадна самофотография. На відміну від індивідуальної та групової самофотографии в бригаді фіксують втрати робочого часу не всі її члени, а одна людина. У карті бригадної самофотографии вказують не лише втрати робочого часу, їх причину і тривалість, але і скільки чоловік з бригади одночасно простоювало.

У залежності від об'єкта дослідження розрізняють самофотографии робочого часу робітників і робочого часу службовців.

Службовці послідовно враховують всі витрати робочого часу протягом усього робочого дня, особливо ті, які не пов'язані з їхніми безпосередніми обов'язками.Це пов'язано з тим, що трудовий процес службовців має приховані фази, які можуть бути виявлені лише за участі у вивченні самого виконавця.

При підготовці до проведення самофотографии як об'єкт спостереження найчастіше вибирають ті ділянки, де втрати і непродуктивні витрати найбільш високі. Рекомендується наступний порядок проведення самофотографии. Наказом по підприємству (або його підрозділу) стверджують дати проведення самофотографии і намічають відповідальних за її підготовку. Потім складають список виконавців, які будуть займатися самофотографией, розподіляють їх на групи по 30-40 осіб, до кожної з яких прикріплюють інструкторів з числа фахівців.

За кілька днів до призначеної дати інструкторам видають списки учасників самофотографии і бланки наглядових аркушів. Напередодні самофотографии інструктори роздають бланки і детально роз'яснюють мету, завдання і техніку спостережень.

У день проведення самофотографии інструктори періодично допомагають членам своєї групи правильно і оперативно вести записи даних про перерви в роботі, а після закінчення спостереження - сформулювати та оформити пропозиції щодо поліпшення організації праці. Потім інструктори збирають заповнені картки і здають їх до адміністрації підприємства.

На основі пропозицій учасників самофотографии складають проект плану заходів щодо поліпшення організації праці та обслуговування робочих місць.