9. Хірургічне лікування птфс (реконструкційні операції)

Враховуючи те, що клінічний перебіг хвороби завжди має прогресуючий характер, методом вибору повинно бути хірургічне лікування. Його доцільно застосовувати через 6-8 місяців від початку захворювання. Мета оперативного втручання – часткова або повна ліквідація порушень кровотоку глибокими венами.

Метою реконструктивних операцій є покращення гемодинаміки внаслідок створення додаткових шляхів венозного відтоку.

На І стадії післятромбофлебітної хвороби оперативне лікування застосовують рідко. При склеротичній формі цієї стадії через відсутність вен, придатних для формування шунта, хірургічне лікування не можна застосовувати, проте при варикозній формі є реальні можливості для виконання операції.

Операцію Пальма-Експерона виконують при ураженні клубово-стегнового сегмента. При цьому з великої підшкірної вени здорової кінцівки формують шунт, який з’єднують із дистальним кінцем оклюзованого сегмента.

Для цього використовують велику підшкірну вену здорової кінцівки. Останню виділяють від місця її впадіння в стегнову до нижньої третини стегна, де перерізають. Дистальний кінець вени перев’язують, а проксимальний проводять над лобком та анастомозують із стегновою веною нижче місця її оклюзії.

Треба мати на увазі, що поєднання післятромбофлебітної оклюзії клубової та стегнової вен на І стадії хвороби служить протипоказанням до видалення великої підшкірної вени хворої кінцівки. Проте операція перехресного шунтування може бути застосована за умови формування шунта з великої підшкірної вени здорової кінцівки.

При обмеженій оклюзії стегнового сегмента використовують операцію Уорена або Хюсні: формують анастомоз підколінної вени із великою підшкірною веною стегна.

До операцій, що спрямовують кровотік глибокими венами, належать: тромбінтимектомія, бужування оклюзованого відділу вени, пластика фасції гомілки (операція Аскора).

Операцію Аскора здійснюють таким чином: поздовжньо розрізають глибоку фасцію задньої поверхні гомілки й після цього її зшивають у вигляді дуплікатори.

10. Хірургічне лікування птфс (операції, спрямовані на створення штучних клапанів та корегуючі операції)

Створення зовнішнього м’язового клапана (операція Псотакіза). Сухожилля ніжного м’яса стегна проводять у поперечному напрямку між підколінною артерією й веною та підшивають до сухожилка двоголового м’яса стегна.

Здійснюють також заміщення сегмента реканалізованої стегнової вени трансплантатом великої підшкірної вени стегна з функціонуючим клапаном або сегментом вени плеча.

Для екстравазальної корекції функції клапанів використовують також лавсанові спіралі, які після розміщення на вені зближують стулки клапана й цим зумовлюють відновлення його функцій.

На ІІ стадії розвитку післятромбофлебітної хвороби проводять видалення розширених поверхневих і перев’язку перфорантних вен (корегуючі операції). Операції, що попереджують скидання крові у варикозно розширені поверхневі вени: видалення, електрокоагуляція чи склерозування варикозно розширених вен, перев’язка комунікатних вен за методом Коккета-Лінтона У цій стадії є вагомі підстави для широкого використання пластичних і реконструктивних операцій. На ІІІ стадії захворювання показання до хірургічного лікування виникають ще частіше , проте в даній ситуації одержати хороші результати набагато важче, тому що в процес втягуються лімфатична та підшкірна клітковина.