Розділ 2. Ідеал жінки в ісламі

2.1 Вимоги до зовнішнього вигляду

Почнемо з того, що насправді ніякої чадри чи горезвісної паранджі в традиційному Суннітському Ісламі не існує, віруючій жінці запропоновано носити чи хустку або ж особливе просторе покривало – "хіджаб", що є символами гідності мусульманки, її обличчя при цьому залишається в будь-якому випадку відкритим. Інша справа, що, зіштовхнувшись із нездоровою увагою до себе з боку незнайомого чоловіка, що безсоромно розглядає її, віруюча жінка звичайно прикриває обличчя від його нескромних поглядів краєчком хустки чи вільним кінцем покривала, однак, минувши такого ласого до незнайомих жінок зустрічного чоловіка, мусульманка знову продовжує свій шлях як ні в чому не бувало. До речі, аналогічним образом традиційний чоловічий головний убір – чалма, є не що інше, як символ духовної зрілості мусульманина і відповідності її власника Ісламським поняттям честі, крім того, чоловіки теж часто прикривають вільним кінцем чалми нижню частину свого обличчя, коли це необхідно для захисту від сонця і пилу.

Що ж стосується деяких відсталих держав, де на голови жінок вдягають якісь незрозумілі мішки з прорізами для очей, так це середньовічне варварство пояснюється не вимогами Шаріату, а приватновласницькими прагненнями тамтешніх чоловіків, їхнім безкультур'ям, фанатизмом і мракобіссям. Іслам допускає і сучасний європейський одяг. Але такий європейський одяг повинний відповідати загальноприйнятим поняттям скромності в Ісламі: не облягати силует, не бути прозорим і декольтованим, плаття і спідниці не повинні мати ніяких розрізів і їхня довжина повинна бути максимально можливою. Закони Ісламу категорично забороняють демонструвати наготу, жадають від людини носити красивий, скромний, охайний одяг і ці справедливі вимоги належать до числа тих самих вічних моральних істин, що із самого початку зрозумілі самі собою.

Шаріат забороняє носіння перук, у першу чергу чоловікам, накладних нігтів і інших фальшивих елементів, забороняє вискубувати брови, але дозволяє віруючим жінкам у розумних межах користатися парфумами і косметикою. Те, що бажання жінки мати багато красивих речей виникає з їхньої первозданної природи, закладеної самим Аллахом , у той же самий час хіба не справедливо, щоб одяг віруючого людини відповідав її внутрішнім мотивам. Тому, виявляючи похвальну стриманість у всіх перерахованих вище обмеженнях Шаріату, сучасні мусульмани повинні навчитися, як кажуть ісламські вчителі, гармонійно сполучити у своєму одязі непоборену часом спадщину Ісламських традицій з новизною сучасних естетичних форм, намагатися зробити його красивим, не переступаючи загальноприйнятих норм мусульманської моралі, вміти знаходити для нього чарівні фарби, щоб продемонструвати свій бездоганний смак і виняткову естетичну витонченість. Одяг повинен відбивати багатий духовний світ і шляхетність її власників, передавати задушевність і якесь особливе, до цього невідоме у світовій моді, проникнення в глибини людської душі. У мусульманському одязі повинна завжди відчуватися визначена енергія, але при цьому не повинно бути духу квапливості, повинні використовуватися національні візерунки всіх народів, що сповідають Іслам.

"Зовнішній" і "внутрішній" хіджаб

Говорячи про хіджаб, ми маємо на увазі вбрання мусульманки, її вбрання. Насправді, "хіджаб" – поняття не однозначне, і має куди більш глибокий зміст. Слово це означає "перешкода, перегородка". Це те, чим мусульманка оточує своє тіло, свідомість, серце і душу. Це не тільки шматок тканини, що прикриває тіло, це завіса благопристойності, скромності і сором'язливості. "Зовнішній" хіджаб повинен покривати все тіло жінки, крім рук і обличчя. Він не повинен бути облягаючим. Тканина не повинна бути прозорою і занадто яскравою. "Внутрішній" хіджаб – це, перш за все, межі поведінки. Мусульманки в немусульманському суспільстві – це уособлення ісламської культури для всіх оточуючих або, як сказав Пророк, "посли Ісламу". Саме тому жінка в хіджабі повинна докласти максимум зусиль для вироблення достойної манери поведінки. Її спілкування з протилежною статтю зводиться до мінімуму, необхідного для ділового спілкування. Воно має бути конструктивним, лаконічним, корисним і небеспредметним. Розмовляти вона повинна спокійно, уникаючи грайливого і кокетливого тони, гучного сміху і вигуків. Шлях, по якому слідують практично оголені люди, позбавляє їх почуття сорому і сором'язливості і зводить до рівня тварин. В Ісламі жінка намагається добре виглядати для свого чоловіка, а він ‑ для неї. Також, як коротка спідниця може сигналізувати чоловікові про доступність її власниці, хіджаб – це ясний чіткий сигнал "я заборонена для тебе".

Одяг от жінки-мусульманки складається з сорочки (дираа), накидки (джильбаба) і вуалі (химара).

1. Дираа – довга сорочка, яка прикриває тіло жінки, крім голови і долонь. Раніше ми вже виклали вимоги, які пред'являються хіджабу і його носінню, а дираа, як відомо, є частиною хіджаба. При пошитті слід стежити, щоб рукави дираа були надто широкими. Дираа повинна закривати ноги жінки повністю, навіть при цьому частина матерії доторкатиметься землі. Дираа повинна закривати тіло жінки по всій довжині. Не дозволяється носіння суконь нижче колін і прикривання щиколоток товстими чорними панчохами чи довгим і високим взуттям. Усе це заборонено.

2. Химар є шматком матерії, яким жінка покриває свою голову.

3. Джилбаб є третім елементом жіночого вбрання, який мусульманка зобов'язана носити, перебуваючи поза межами свого будинку. Він є накидкою, що закриває тіло жінки поверх дираа і химара. Мета носіння джилбаба у тому, щоб жінка могла приховати свою красу загалом і зокрема розміри її голови, і навіть форму плечей. Джилбаб дуже нагадує вовняне вбрання у вигляді плаща, яке носять іракські жінки нашого часу

Але існує і повне покриття жінки, так званий нікаб. Нікаб – це тонка тканина з прорізом для очей, що прикриває обличчя жінки.

Спочатку необхідно відмітити, що дане питання є предметом суперечок вже давно, навіть серед тих, які дуже грамотні в питаннях релігії, богобоязливі і щирі. Причиною розбіжності є те, що ця тема не має чіткого формулювання в Корані або Сунні. Кожна група вчених при іджтихад (детальному й старанному вивченні) з даного питання звертає свою увагу на ті чи інші канонічні натяки в аятах і хадісах, норми права і правила.

Насамперед необхідно згадати, що по Шаріату нікаб не є обов'язковим (ваджіб), і абсолютно припустимо (джаіз) для жінки-мусульманки відкриття обличчя та кистей рук перед чужими чоловіками. Це було сказано переважною більшістю учених з часів сподвижників Пророка (мир йому і благословення Алаха). Наведемо авторитетні думки.

У вченні Абу Ханіфа: "Забороняється дивитися на чужу жінку (мається на увазі оголені частини тіла), крім як на особу її і кисті рук". Абу Ханіфа додає: "Також ступні ніг, постійне приховування яких вкрай важко". Джерелом даних слів є аят "... і щоб не виставляли напоказ красу свою, крім лише того, що явно ". Переважна більшість сподвижників Пророка прокоментували останню частину як" обличчя і кисті рук.

Малікітска правова школа: "Аурат жінки (тобто тими частинами тіла, які повинні бути обов'язково закриті) перед чужим для неї чоловіком (нечуже ‑ це ті, за кого вона не може вийти заміж через родинний зв'язок) є все її тіло, за винятком обличчя та кистей рук. Що стосується їх, то вони не є Аурат "(з книги" Акрабуль масалік іля Мазхабі Малік "). Відомий вчений малікітского мазхаба ас-Сави в коментарі додає: "На ці дві частини тіла дозволяється дивитися за умови відсутності солодкої насолоди і задоволення дивитися. В іншому випадку погляд заборонено (харам) ".

Шафіїтська правова школа: "Що стосується тіла жінки, то все воно Аурат (чужим дивитися на нього заборонено, і воно буде заховане від поглядів їх), крім обличчя і кистей рук" (з книги "Аль-Мухаззаб"). Найвідоміший своєю вченістю імам ан-Нававій сказав: "Не є Аурат кисті рук". Засноване це на відомому нам аяті і коментарі до нього, а також на тому, що "пророк Мухаммад заборонив жінкам-мусульманкам, які вчиняють паломництво, надягати рукавички і нікаб (тонка тканина з прорізом для очей, що закриває обличчя)" (достовірний хадис, переданий Ібн Умаром і приведений у збірнику аль-Бухарі). Даний хадис явно показує, що приховування обличчя та кистей рук мало місце бути в часи пророка, проте дані частини тіла не є Аурат, так як Посланник Господа наказав не закривати їх під час паломництва. Якщо б вони були Аурат, то відкриття їх ніяк не могло бути припустимо навіть під час хаджу.

Ханбалітська правова школа: "Ні розбіжностей в мазхаба з питання дозволяння відкриття особи під час здійснення молитви (що говорить про те, що особа не є Аурат, так як одна з умов прийняття молитви ‑ це приховування Аурат). Для жінки неприпустимо оголяти тіло, крім обличчя і кистей рук (перед чоловіками, чужими для неї по споріднених відносинах) ".

З усього вищесказаного явно видно, що існує така частина одягу жінки-мусульманки, як нікаб, проте канонічна обов'язковість застосування її відсутня.

‘’И скажи верующим женщинам, чтобы они усмиряли свои взоры и сохраняли своё целомудрие. Они не должны показывать какие-либо части своего тела, кроме того, что необходимо. Они должны покрывать свои груди и не должны ослаблять эти правила ни при ком, кроме как в присутствии своих мужей, отцов, отцов своих мужей, сыновей, сыновей своих мужей, братьев, сыновей своих братьев, сыновей своих сестёр, других женщин, слуг мужского пола или служащих, половое влечение которых было аннулировано, или детей, не достигших половой зрелости. Они не должны ударять ногами во время ходьбы для того, чтобы встряхивать и выявлять некоторые детали их тел. Все вы должны покаяться перед Богом, о вы, верующие, чтобы вы могли преуспеть.’’

- Коран24:31