Фібринозний кон'юнктивіт

Етіологія. Фібринозний кон'юнктивіт виникає при деяких інфекційних хворобах, зокрема при стрептококозі, опіках тощо. Велика рогата худоба в силу видових особливостей запальної реакції найбільш схильна до даної форми кон'юнктивіту.

Патогенез і симптоми. Дана форма кон'юнктивіту супроводжується особливо вираженим посиленням проникності судинних стінок, у наслідок чого відбувається ексудація фібриногену, який полімеризується в волокна і пластівці фібрину. В одних випадках фібрин у вигляді плівок вкриває по­верхню кон'юнктиви, в інших випадках він відкладається в товщі кон'юнк­тиви, зумовлюючи її некроз. Після видалення або відторгнення фібриноз­них плівок оголюється виразкова поверхня, яка нерідко кровоточить. Повіки припухають, спостерігається світлобоязнь, сльозотеча. Кон'юнктива набряк­ла (хемоз), гіперемійована, набуває цегляно-червоного кольору. Загоєння виразок супроводжується утворенням рубців, які деформують повіки. Пе­рехід запалення на склеру зумовлює виникнення симблефарону. Перебіг хвороби тривалий.

Прогноз обережний.

Діагноз ставиться на підставі характерних симптомів.

Лікування. Застосовують субкон'юнктивальні і парабульбарні ін'єкції фібринолізину, урокінази (фібринолітичний засіб). Із метою ущільнення су­динних стінок використовують введення розчинів кальцієвих солей (кальцію хлориду, кальцію глюконату, кальцію борглюконату). В кон'юнктивальний мішок закладають антисептичні мазі (сульфаніламідів, антибіотиків, фторхінолонів). Із метою зменшення інтенсивності гіпоергичного запалення показане застосування кортикостероїдних препаратів у вигляді крапель, мазей або субкон'юнктивальних і парабульбарних ін'єкцій. У деяких випад­ках допомагають субкон'юнктивальні ін'єкції димексид (5% )- новокаїн (0,5%) - лідазного (64 ОД/20 мл) розчину.

Поверхневий гнійний кон'юнктивіт

Етіологія. В кон'юнктивальному мішку завжди присутні мікроорганіз­ми, вірулентні властивості яких нівелюються захисною здатністю кон'юнк­тиви і сльози. Внаслідок зниження резистентності тваринного організму в зв’язку з подразненням кон'юнктиви, авітамінозом, перенесенням вірусних хвороб тощо і посиленням вірулентності мікрофлори виникає гнійне запа­лення. Гнійний кон'юнктивіт супроводжує офтальмодіагностику з туберку­ліном або малеїном (перевірка коней на сап).

Патогенез і симптоми. Присутність вірулентних мікроорганізмів зу­мовлює запальну гіперемію з еміграцією в товщу і на поверхню кон'юнкти­ви лейкоцитів, переважно нейтрофільних гранулоцитів. Останні, маючи знач­ну фагоцитарну активність, поглинають і знешкоджують хвороботворні бактерії у процесі гнійного запалення. В перебізі останнього також беруть участь клітинні і гуморальні фактори імунного захисту. Недостатня протимікробна функція, сенсибілізація, алергізація супроводжуються активізацією гнійного запалення, яке може переходити у хронічну форму.

Спостерігається припухання повік, болючість, підвищення місцевої температури, нерідко блефароспазм, запальна гіперемія кон'юнктиви (мож­ливе її поблідніння), гнійний витік з очної щілини. Набряк кон'юнктиви, її оксамитість можуть посилюватися настільки, що вона дещо випинається назовні і защемлюється повіками (хемоз). Поверхня кон'юнктиви вкриваєть­ся гнійним нашаруванням або останнє стає слизово-гнійним (слизово-гнійний кон'юнктивіт).

Сполучна оболонка ока може бути вкрита ерозіями, виразками або зазнавати некротичних змін. У цих ділянках можливе зрощення повік з очним яблуком (симблефарон). Нагноєння може поширюватися на склеру і рогівку. У випадках значної пролангації гнійного запалення (виснаження захис­ної антибактеріальної здатності) зменшується кількість гнійного ексудату, він стає густим, інтенсивність запалення зменшується, але воно повністю не зникає.

Прогноз за своєчасного ефективного лікування сприятливий, в запу­щених випадках обережний, оскільки нагноєння може перейти на рогівку, або утворитися сімблефарон, лікування якого не завжди буває успішним.

Діагноз ставиться на підставі симптомів і бактеріоскопічного дослі­дження. Нерідко обмежуються бактеріоскопічним дослідженням, фарбую­чи препарати-відбитки за Романовським-Гімза або за Грамом. Диференцію­ють стрептококи, стафілококи, паличкоподібні мікроорганізми.

Лікування. Антисептичні засоби (сульфаніламіди, антибіотики, вторхінолони тощо) застосовують переважно місцево у високих концентраціях і тривалий час (до повного виліковування). Рекомендовані гентоміцинові краплі. Заслуговує на увагу використання очних антибіотикових мазей (син­томіцинової, тетрациклінової, еритроміцинової тощо). Останнім часом ши­роко застосовуються краплі ципровету. Важливою особливістю ципровету є збільшена в 1,5 рази концентрація ципрофлоксацину (порівняно з медични­ми аналогами) - основної діючої речовини препарату. Антисептичні краплі мають деякі переваги перед антисептичними мазями, оскільки останні ускладнюють доступ кисню. Як патогенетичний засіб застосовують ретробульбарну новокаїнову блокаду; остання особливо ефективна на початку захворювання.

Спайки симбпефарону розсікають, припікають ляпісом (нітратом срібла), ней­тралізуючи надлишок останнього 1% розчином натрію хлориду, після чого в кон'юнктивальний мішок закладають антисептичні мазі. З метою попередження поширення нагноєння застосовують загальну антисептичну терапію.

Глибокий гнійний кон'юнктивіт (Conjunctivitis purulenta profunda s. phlegmonosa)

Перебігає у вигляді флегмони пухкої субкон'юнктивальної сполучної тканини.

Етіологія. частіше є наслідком прогресування пато­логічного процесу з переходом гнійної інфільтрації на більш глибокі шари сполучнотканинної основи кон’юнктиви.

Патогенез і симптоми. У зв’язку з поширенням гнійного запалення у глибину повік останні припухають, болючі, гарячі на дотик. Характерним є значний хемоз. Можливі розриви кон'юнктиви, кровотеча. Типовою ознакою є виражена гіперемія, колір кон'юнктиви цегляно-червоний, поверхня її вкри­та гнійним ексудатом. У подальшому утворюється абсцес, який прориваєть­ся в кон'юнктивальний мішок.

Флегмонозний процес, особливо в період дозрівання абсцесу, супро­воджується пригніченням тварини, гнійно-резорбтивною гарячкою, поверхневим частим диханням, глухістю тонів серця, частим пульсом, зменшен­ням апетиту, гіпотонією шлунково-кишкового тракту.

На початку хвороби запалення можна зупинити інтенсивною антисеп­тичною терапією, але за абсцедування виникає некроз значних ділянок кон'юнктиви з наступним зрощенням повік з очним яблуком (симблефарон). Не виключена можливість розвитку гнійного панофтальміту і сепсису.

Прогноз. Прогноз обережний.

Діагноз ставиться на підставі характерних симптомів. Флегмонозний кон'юнктивіт необхідно відрізняти від таких хвороб. За ретробульбарної флегмони припухлість поширюється на всю ділянку орбіти. У випадку за­палення слізної залози припухлість локалізується в ділянці верхньої по­віки, ближче до зовнішнього кута ока. Абсцес повіки супроводжується при­пуханням у ділянці верхньої або нижньої повіки. Для гематоми характерними є флуктуація або крепітація, відсутність підвищення місцевої температури, гнійно-резорбтивної гарячки, ознак запалення. В постановці остаточного діагнозу використовують пункцію.

Лікування. Використовують антисептичну терапію; новокаїн-антибіотикові внутрішньом'язово, внутрішньовенно, в сонну артерію, ретробульбарно, параокулярно. Рекомендовані ін'єкції фторхінолонових препаратів (байтрил, енрофлоксацин).

Кон'юнктивальний мішок промивають теплими дезінфікуючими розчинами: фурациліну (1 :5000), етакридину лактату (1 ; 1000), калію перманганату (1 : 500) тощо. В кон'юнктивальний мішок закладають мазі і лініменти з сульфаніламідами, антибіотиками, фторхінолонами. Абсцеси, які дозрівають, розтинають пара­лельно волокнам кругового м'яза повік. Попереджують або руйнують зро­щення повік з очним яблуком (ін'єкції лідази, закладання гепаринової мазі, хірургічне втручання тощо).