3. Кого з китайських філософів називали “Конфуцієм доби Хань”?

"Конфуцій доби Хань" — Дун Чжуншу (2 ст. до н.е.). Про всяк випадок: надав конфуціанству характер державної ідеології, один із лідерів так званої школи нових письмен. Був міністром, ініціатор введення державних екзаменів на посади чиновників.

4. Коли існувала філософська течія сюань-сюе («неодаосизм»)? Хто були головні її представники?

«Школа імен», школа «мін цзя», «сюань сюе», «вчення про потаємне» - все це назви для школи неодаосизму, котра існувала в III – IV століттях. Визначні представники - Го Сян, Хе Янь, Ван Бі, Сян Сю.

№5. В чому особливості східноазійського буддизму? Лиш твори Магаяни ствердилися в китайському буддизмові, хоча перекладалися тексти і Хінаяни і Магаяни разом. В цілому, магаянський буддизм вплинув на китайців у першу чергу своєю концепцією «всесвітньої свідомості» і тим, що можна назвати негативним методом метафізики. Школа магаянського буддизму (в Китаї її називали «син цзун», «школа всесвітнього розуму» - у вченні «природа» (син) та «розум» (син) тотожні). За вченням, просвітлення (нірвана) є ідентифікацією індивіда зі всесвітньою свідомістю, з природою Будди, або ж це є розумінням та усвідомленням початкового єдинства індивіда зі всесвітньою свідомістю. Кожна істота є всесвітнім розумом. Через неї школу магаянського буддизму в Китаї з’явилася ідея всесвітньої свідомості. Інші школи магаянського буддизму, наприклад, «кун цзун» («школа порожнечі», «школа серединного шляху») – описували нірвану інакше. За вченням, «школа серединного шляху» проголосила ідею «подвійної істини», дві істини у звичайному та вищому сенсах. Ця буддійська школа подібна до даосизму в методах та конкретних результатах, що досягаються, згідно методу. Метод у тім, щоби про що говорилося на нижчому рівні заперечувалося тим, що говориться на вищому щавелі. Коли спростовується все, включаючи заперечення заперечень всього, виникає ситуація, що у цієї школи буддизму не можна запитати чим є стан нірвани, адже, за її вченням, на третьому рівні істини не можна стверджувати нічого.Саме звідси ми можемо побачити зерна, що проростили через кілька століть неоконфуціанство. Ідеї Дао-шеня про те, що кожен може стати Буддою, нагадують Мен-цзи, котрий стверджував, що кожний може стати Яо та Шунем. Ідея «всесвітньої свідомості» - вклад Індії в китайську філософію. До появи буддизму була тільки «свідомість». Дао даосів – сакральне, але це не «всесвітня свідомість». А вона якраз увійшла в категоріальний апарат китайської філософії.

6. Назвіть основні школи китайського та японського буддизму

Буддизм в Китаї (Вікіпедія)

В конце VI века — начале VII века за довольно короткий период сформировались основные школы собственно китайского буддизма, определившие своеобразие буддийской традиции на Дальнем Востоке.

Их можно разделить на три основные группы:

1) школы трактатов, базирующиеся на одной из индийских шастр (трактатов) или группе шастр и занимающиеся по преимуществу философской проблематикой. К ним относятся такие школы, как Саньлунь-цзун (школа Трёх трактатов), Шэлунь-цзун (школа трактата Махаяна Санграха) и Фасян-цзун (школа признаков дхарм, базирующаяся в основном на трактате «Виджняптиматра сиддхи шастра», «Чэн вэй ши лунь»)

2) школы сутр (цзин-цзун), то есть школы, базирующиеся на том или ином доктринальном тексте, приписываемом традицией Будде и считающемся в данной традиции высшим выражением буддийской истины. К ним относятся такие не имеющие индийских аналогов школы, как Тяньтай-цзун (школа горы Тяньтай), основанная на учении Саддхармапундарика-сутры (кит. Фахуа-цзин) и Хуаянь-цзун (школа Аватамсака-сутры), основанная на учении одноимённой сутры (кит. Хуаянь-цзин). Хотя школы данного типа основывались не на философском, а на религиозно-доктринальном тексте, тем не менее они зачастую занимались и теоретическими философскими проблемами, разработав сложные системы, не сводимые к учению того или иного индийского текста;

3) школы дхьяны (чань-цзун), уделявшие внимание преимущественно практике буддийской психотехники, медитации, йоге. К этой группе прежде всего относится специфически китайская школа чань, с известными оговорками к ней можно также отнести школу мантр — молитвенных заклинаний (чжэньянь-цзун), представлявшую в Китае начиная с VIII века, тантрический буддизм (ваджраяна, цзиньган чэн, ми-цзун), который не получил здесь, однако, значительного распространения, и школу винаи (люй-цзун), занимавшуюся разработкой вопросов монашеской дисциплины.

Особое место в китайском буддизме занимает школа цзинту (см. Цзинту-цзун), возникновение к-рой связывают с именем Хуй-юаня (кон. IV — нач. V в.). Популярная в народе идея «счастливой земли», где обитают божества и «святые-бессмертные», была сопряжена со схожими буддийскими представлениями и культом будды Запада Амитабхи (амидаизмом), нацеливавшим адептов на возрождение в «чистой земле (цзин ту) предельной радости».

Жирним шрифтом виділено назви шкіл. Інформація з російської вікі й одного інтернет-джерела. Інформація нормальна, перевірена.

Буддизм в Японії (Вікіпедія)

Буддизм періоду Нара (8 століття): Санрон-сю, Хоссо-сю, Куся-сю, Дзьодзіцу-сю, Ріссю, Кеґон-сю.

Буддизм періоду Хей'ан (8-12 століття): Тендай-сю, Сінґон-сю

Пост-Хей'анський буддизм (12-14 століття) :

амідаїстські школи - Юдзу ненбуцу-сю, Дзьодо-сю, Дзьодо-сінсю, Дзі-сю.

Дзен-буддизм - Ріндзай-сю, Сото-сю

Нітірен-буддизм – Нітрен-сю