13. Які проблеми викликали полеміку між конфуціанцями та моїстами? Охарактеризуйте позицію кожної сторони.

Полеміку між конфуціанцями та моїстами викликали питання традиційних інститутів, музики, ритуалів. Моїсти були мандрівними воїнами( нижчі стани), а конфуціанці належали до аристократії,що викликало у засновника школи моїстів, Мо – цзи, критику традиційних інститутів та ідей конфуціанців.

Конфуціанці не вірили в існування богів та духів, проте приділяли велику увагу ритуалам та обрядам. Також вони приділяли увагу музиці та літературі, що в той час було справою освічених, аристократії. Конфуціанці говорили про пізнання Мін – «Доля», «Участь», «Мандат», що означало щось, що виходить за межі людських сил. Пізнати Мін означає прийняти неминучість існуючої світобудови. Згідно конфуціанству, людина не може нічого не робити, адже для кожного є те, що вона має зробити. Тільки після того, як людина виконає все, що в її силах, вона може прийняти, те що відбувається, як неминуче.

Моїсти критикували всі ці їдеї: вони вірили в існування богів і духів і відкидали ритуали і обряди, вважали,що, наприклад, складний обряд похорону та трирічний траур, витрачає багатство та сили народу. Теж саме стосується музики. Моїсти вважали, що пізнання Мін у конфуціанців означає напередвизначеність долі, що спонукає народ бути лінивим та підкорюватися долі. Фен Ю Лань вважає це хибним, адже конфуціанці не мали під пізнанням Мін підкорення долі.

14. Чим відрізняється даосизм від конфуціанства? Назвіть 3-5 головних відмінностей.

дао и дэ (благая сила), стали основополагающими категориями для всей последующей китайской философии. Дао соотносится с дэ, своей манифестацией, как порождающее начало и принцип, «пестующий» порожденное. Главными атрибутами дао являются цикличность — «движение по кругу» (чжоу син), т.е. постоянное возвращение к самому себе, самоестественная спонтанность, или следование самому себе, своей самости — цзы жань, а также недеяние — у вэй, принцип действия дао, благодаря которому «нет ничего, чего бы оно не сделало».

15. Які давньокитайські мислителі використовували у своїх працях поняття дао та де?

ДАО (кит., буквально—путь, а также подход, график, функция, метод, закономерность, принцип, класс, учение, теория, правда, мораль, абсолют—одна из важнейших категорий китайской философии. В современном языке бином даодэ означает мораль, нравственность.  Термином дао передавались буддийские понятия «марга» и «патха», выражающие идею пути, а также «бодхи» («просветление», «пробуждение»). 

Учение Лао-цзы и дао в поэтической форме излагал Чжуан-цзы, в то время как Ян Чжу дал материалистическое понимание дао. 

Первое институциализированное направление Д. - Тяньши дао («Путь Небесных наставников») возникло во II в. Оно известно также как Удоуми дао (Путь пяти мер риса) и Чжэнъи дао (Путь Истинного единства). Титул Небесного наставника от первого его носителя Чжан Даолина передается в роду Чжан до настоящего времени. В дальнейшем возник целый ряд даосских школ, которые традиция делит на северные и южные.