12 Охорона праці

Закон України “Про охорону праці” прийнятий 14 жовтня 1992 року визначає основні положення щодо реалізації конституційного права громадян про охорону їх життя і здоров’я в процесі трудової діяльності, регулює за участь відповідних державних органів, відносини між власником підприємства, установи і організації або уповноваженим ним органом і працівником з питань безпеки, гігієни праці та виробничого середовища і встановлює єдиний порядок організації охорони праці в Україні.

Згідно ДЕСТу 12.0.003-74 небезпечні шкідливі виробничі фактори поділяються на групи:

• фізичні;

• хімічні;

• біологічні;

• психофізіологічні.

На енергопідприємствах та на інших промислових підприємствах є небезпечні шкідливі фактори. Найбільш характерними є:

• електрична напруга;

• підвищена напруженість електричного поля;

• розміщення робочого місця на висоті;

• можливість утворення вибухо- і пожежонебезпечних сумішей;

• ємності, які працюють під тиском, наявна висока температура;

• понижена температура;

• підвищена і понижена відносна вологість;

• шкідливий пил, гази та рідини, іонізуючі випромінювання;

• енергетичний персонал піддається високій нервово-емоційній напрузі, що пов’язана із змінністю роботи та великою відповідальністю за нормальний режим роботи електроустаткування.

Техніка безпеки і пожежна безпека при експлуатації генераторів.

При експлуатації генераторів повинна бути забезпечена безперебійна робота в допустимих режимах, надійна робота системи збудження, охолодження, маслопостачання, пристроїв контролю, захисту і автоматики.

Автоматичні регулятори збудження (АРЗ) повинні бути постійно ввімкнені в роботу. Вимкнення АРЗ або окремих його елементів допускається тільки для ремонту або перевірки.

АРЗ і пристрої форсування робочого збудження повинні бути налагоджені так, щоб при заданому пониженні напруги в мережі були забезпечені:

1. номінальна швидкість зростання напруги збудження.

2. автоматичне обмеження заданої тривалості збудження.

3. гранична напруга збудження не нижча подвійного в робочому режимі.

Генератори повинні бути введені в експлуатацію на основному збудженні. В умовах експлуатації переведення з основного збудження на резервне і навпаки повинно виконуватись без вимкнення генераторів від мережі.

На всіх генераторах, обладнаних автоматами гасіння поля з розривом поля ротора, повинен бути встановлений і постійно знаходитись в роботі спеціальний захист від перенапруг (розрядник і т. д.).

Резервні джерела маслопостачання ущільнень генераторів з водяним охолодженням повинні автоматично вмикатись в роботу при вимкненні робочого джерела і зниження тиску масла нижче встановленої межі. Для резервування основних джерел маслопостачання ущільнень генераторів потужністю 60 МВт і більше повинні бути постійно ввімкнені буферні баки.

Пристрої для пожежогасіння генераторів з повітряним охолодженням повинні бути в постійній готовності до роботи і забезпечувати можливість швидкої подачі води в генератор.

При пуску і під час експлуатації генераторів повинен бути організований контроль електричних параметрів статора, ротора і системи збудження, температури обмотки і сталі статора, ущільнень вала, підшипників і інших активних і конструктивних частин, чистоти і тиску водню, вібрації підшипників і контактних кілець турбогенераторів.

Періодичність визначення показників роботи газомасляної і водяної систем генераторів, які знаходяться в роботі або в резерві, повинні бути наступні:

• температури точки роси (вологості) водню в корпусі генератора – не менше 1 разу в тиждень, а при несправній системі індивідуального підсушування газу або вологості, яка перевищує допустиму, - не менше 1 разу в добу.

Вологість газу всередині корпуса турбогенератора з повним водяним охолодженням повинна контролюватися неперервно і автоматично;

• газоущільнення корпусу машини – не менше 1 разу в місяць,

• показників якості дистиляту в системі водяного охолодження обмоток і інших частин генератора – у відповідності з типовою інструкцією по експлуатації генераторів.

Вміст водню в картерах підшипниках, екранованих струмопроводах турбогенератора повинен бути менше 1%.

Тиск масла в ущільненнях при нерухомому і обертовому роторі генератора повинен перевищувати тиск водню в корпусі машини. Нижчі і вищі границі перепаду тиску повинні вказуватися в інструкції заводу-виготовляча.

В системі маслопостачання ущільнень валу турбогенераторів повинні бути постійно ввімкнені в роботу регулятори тиску масла.

Генератори, як правило, повинні вмикатися в мережу способом точної синхронізації.

При використанні точної синхронізації повинно бути введене блокування від несинхронного ввімкнення. Допускається використання при ввімкненні в мережу способу самосинхронізації, якщо це передбачено технічними умовами на доставлення або спеціально узгоджено з заводом – виготовлячем. При ліквідації аварії турбогенератори потужністю 200 МВт допускається включати на паралельну роботу способом самосинхронізації.

Генератори у випадку зниження навантаження, яке не зв'язане з пошкодженням агрегату, дозволяється включати в мережу без огляду і ревізії.

Опір ізоляції підшипників і корпусів ущільнень валу генераторів і збудників при повністю зібраних маслопроводах, виміряний мегаомметром на напрузі 1000В, повинен бути не менше 1 Мом. Справність ізоляції підшипників і ущільнень валу турбогенераторів з повітряним охолодженням повинна перевірятися не менше 1 разу в місяць.

Для запобігання пошкоджень генератора, який працює в блоці з трансформатором, при неповнофазних відключеннях або включеннях вимикача, генератор повинен бути вимкнений сусідніми вимикачами секції або системи шин, до якої приєднаний блок.

Профілактичні випробування і вимірювання на генераторах повинні проводитись у відповідності з „Нормами испытания электрооборудования”.