Основные цели работы Международного банка реконструкции и развития:

• Оказание финансовой помощи, направленной на реконструкцию и развитие экономик государств-членов.

• Содействие частным иностранным инвестиционным процессам.

• Содействие поддержанию равновесных платежных балансов в государствах-членах, а также сбалансированному росту международной торговли.

• Работа над сбором и публикацией статистических данных.

Изначально МБРР создавался как организация, которая призвана оказывать финансовую помощь и привлекать иностранные инвестиции для пострадавшей после Второй мировой войны Западной Европы, однако после того, как экономики стран западной части Европы встали на ноги, МБРР сосредоточил свою работу в таких регионах, как Азия, Латинская Америка, Африка.

Направления деятельности Международного банка реконструкции и развития

Принципиальным отличием МБРР от МВФ является то, что Банк выдает кредиты для экономического развития. Для того, чтобы стать членом государство сначала должно вступить в МВФ. На сегодняшний день МБРР является крупнейшим кредитором развивающихся стран, в которых установлен средний уровень дохода на душу населения.

МБРР не использует стандартных схем кредитования. Срок, проценты и объем кредитов зависят от конкретного проекта в конкретной стране. Гарантами со стороны кредитополучателя выступает правительство. Процентная ставка кредитования меняется каждые полгода, срок кредитования не превышает 20 лет.

Приоритетными сферами, которые кредитует МБРР, являются: энергетика, транспорт, связь. Меньше кредитов выдается на сельское хозяйство, образование и сферу здравоохранения. Менее 15 процентов от общего количества выдаваемых кредитов идет на промышленность. При этом Банк покрывает своим кредитованием не более 30 процентов от общей стоимости объекта. В последние годы МБРР начал предоставлять структурные кредиты для оздоровления платежного баланса стран-членов и урегулирования внешнего долга.

Первоначально на МБРР была возложена миссия кредитования тех сфер экономики, которые имеют принципиальную важность для государства, но являются малоинтересными для инвесторов. Сегодня функции Банке несколько шире.

Структура правления мбрр

Высшим органом управления Международного банка реконструкции и развития является Совет управляющих. Исполнительный орган – Директориат. Главой банка является Президент, который, как правило, является представителем высших деловых кругов Соединенных Штатов. В Совет управляющих входят министры финансов государств-членов либо главы центральных банков. Сессии Совета управляющих проводятся ежегодно совместно с МВФ. Распределение влиятельности членов МБРР аналогично распределению влияния в МВФ: чем больше квота, выплачиваемая государством, тем важнее его голос. Сейчас главенствующими странами являются: США, Япония, Германия, Италия, Канада, Великобритания, Франция.

Международный банк реконструкции и развития является членом группы Всемирного банка. Кроме него в данную группу входят следующие структуры:

• Международная ассоциация развития.

• Международный центр по урегулированию инвестиционных споров.

• Международная финансовая корпорация.

• Многостороннее агентство по гарантированию инвестиций.

3. Феномен згладжування циклічних фаз економічного розвитку та досягнення відносної макроекономічної рівноваги останніх декад знайшов своє відображення у популяризації дефініції «Велика модерація» (Great Moderation). Даний термін та дослідження вищеокресленого феномену були презентовані в економічних колах американськими науковцями Дж. Стоком у 2002 р. та Дж. Бейкером у 2007 р. В їхніх наукових працях емпірично було виявлено і пояснено вагоме зменшення коливань агрегованої економічної активності та успіхи від досягнутої макроекономічної стабільності економіки США в період 1985-2007 рр. Велика модерація, на думку Дж. Бейкера, є, передусім, результатом поглиблення глобалізаційних процесів та лібералізації економічної системи США. Вислів Бейкера про те, що «безлад вільних ринків є найкращим рецептом для економічної стабільності та добробуту» звучав переконливо до 2008 р. і підтверджувався статистично для економіки США та розвинутих індустріальних країн у різних емпіричних працях. Б.Чоріч в своїй фундаментальній праці 2010 р. констатує, що Велика модерація є загальносвітовим феноменом значного зменшення короткострокової волатильності економічних циклів у вищезгаданий період часу. Економічна наука визначила на сьогодні три пояснення прояву Великої модерації: 1) гарний перебіг економічних процесів, що пов'язаний з простою удачею (good luck hypothesis), 2) вироблення центральними банками більш грамотної монетарної політики (good policy hypothesis), 3) структурні зміни економічної системи через інноваційні зрушення та інституційні характеристики (structural changes hypothesis). Деякі дослідження чітко визначають вдосконалення монетарної політики індустріального світу як важливий чинник по зменшенню волатильності реальної економічної активності та інфляції (наприклад, праці Р. Кларіда та Дж.Галфа 2000 р. [6], Т.Лубіка та Ф.Шорфхайде 2004 р. [7] та Дж. Бойвіна та М.Джанноні 2006 р. [8]).

На думку вчених, таргетування інфляції, тобто визначені цільові критерії низької інфляції в рамках системи гнучких обмінних курсів, допомогли центральним банкам багатьох країн у 2000-х рр. стабілізувати не тільки інфляцію, але й інфляційні очікування, які за своєю природою можуть бути джерелом макроекономічної нестабільності. Контроль над інфляцією на основі як системи переважно фіксованих (fixed) або вузько прив’язаних (narrow pegged) валютних курсів, яка вбачається знаряддям монетаристів, в трансформаційних країнах та країнах, які розвиваються, так і на основі системи плаваючих курсів з експліцитним таргетуванням інфляції через трансмісійний монетарний механізм розвинутих індустріальних країн щодо третіх країн забезпечили відносно стабільні (неволатильні) процентні ставки, стійкі ціни та реальне зростання економік країн. Оцінюючи тренд зміни реального ВВП для країн ЄС-15, ЄС-27, Японії та Китаю (див. рис. 4-7), слід сказати, що Велика модерація найкращим чином крім США ( див. рис.3). проявилась в Китаї і тривала з 1992 р. до початку 2011 р. Припускаємо, що саме лібералізація економічної системи Китаю за рецептами Мілтона Фрідмана та відкриття країни для міжнародних інвесторів завдяки курсу реформ Ден Сяопіна забезпечили протягом відносно довгого періоду часу не лише високі і стійкі щорічні темпи приросту реального ВВП, але й скорочення волатильності економічного розвитку і досягнення макроекономічної стабільності за цим показником. Аналізуючи циклічні фази економічного розвитку країн ЄС-15 можна побачити, що протягом 1982-1988 рр. намітилось стале економічне зростання з відносно стабільними приростами реального ВВП. Цей період відносної стабільності ознаменувався відходом Європейської економічної співдружності (12 країн), передусім Німеччини як фарватера ЄЕС, від кейнсіанської економічної політики, лібералізацією цін та зменшенням державного сектору, прийняттям численних директив ЄЕС по свободі руху капіталів в рамках спільного ринку, проявом ефектів від інтеграції до ЄЕС нових країн – Греції, Іспанії та Португалії, а також виваженою монетарною, в т.ч. валютно-курсовою політикою країн Європейської валютної системи. Велика модерація в країнах ЄС-15 (ЄС-27) проявилась у період 1994-2007 рр. і її тривалість була на декаду меншою, ніж в США. Зменшення амплітуди циклічних коливань економічного розвитку Європи можна пояснити через поглиблення інституційних процесів в рамках Маастрихтського договору, посилення інтеграційних виробничо-торговельних зв’язків країн ЦСЄ з ЄС-15, формування Європейського монетарного союзу та становлення зони євро, а також через низку загальних для глобальної економіки процесів. Природа циклічного економічного розвитку Японії значно відрізняється від проаналізованих вище економічних систем. Як зазначає П.Кругман, «Японія розвивала фундаментально іншу економічну систему, нову і вищу форму капіталізму. Полеміка навколо Японії стала полемікою щодо економічної філософії стосовно дієвості економічної думки Заходу в цілому і переваг системи вільних ринків зокрема».[9] Державний супровід реального сектору в Японії ще з 1960-х рр. і впродовж наступних декад давав розуміти, що ця країна не збирається користуватись рецептами чиказької школи. Тетчеризм, рейганоміка, економічна політика Гельмута Коля в Німеччині 1980-х рр. не стали взірцями для наслідування. При цьому державний супровід розвитку японської промисловості мав суто кейнсіанське виконання: Міністерство Зовнішньої торгівлі і промисловості разом з Міністерством фінансів відігравали важливу роль в скеровуванні економіки та визначенні стратегічних секторів промислового виробництва, існував сприятливий зв'язок між урядом і бізнесом («дружній капіталізм»), реалізовувалось державне фінансування інвестиційних промислових та інфраструктурних програм, економічне зростання індикативно планувалось на основі державного стратегічного дизайну, банківські позики, гарантовані урядом, та імпортні ліцензії давали поштовх до становлення і експансії японських фінансово-промислових корпорацій (кейрецу), а централізовані плани забезпечували їхню кращу присутність на світових товарних ринках. Не дивлячись на засилля кейнсіанської економіки в реальному секторі, Японія разом зі США виступала авангардом формування вільних міжнародних фондових ринків, що вказувало на підтримку політики неолібералізму назовні у фінансовому секторі. Це розширювало можливості розміщення власного фінансового капіталу та притягнення додаткових фінансових ресурсів на міжнародних фондових майданчиках для подальшої експансії японського корпоративізму у світі. Японія була тим взірцем відносної циклічної рівноваги, який не підтверджував кореляцію між системою вільних ринків та згладжуванням волатильності циклічного економічного розвитку. Однак, важко сказати в контексті досягнення тривалої відносно нижчої амплітуди коливань економічного розвитку протягом 1975-2007 рр., чи японська економіка може описуватись повноцінно феноменом Великої модерації (див. рис.7.) В період 1988 р.- 1993 р. Японія переживала хронічну рецесію приростів реального ВВП, а криза низьких процентних ставок 1997-1998 рр. та лещата дефіциту ліквідності банків втягнули Японію у азійську кризу 1998 р., що похитнуло макроекономічну рівновагу країни та призвело до падіння реального ВВП на 2,15%. Економічний спад Японії не похитнув амплітуду циклічних коливань в США та ЄС, однак мав деякі синхронні наслідки для волатильності світової економіки (див. рис.1). Значна девальвація японської єни та відтік капіталів з японської економіки внаслідок обвалу фондових ринків у 1998 р. створили інфляційні очікування. Проте не дивлячись на щорічні грошові емісії протягом кризового періоду на рівні 10-11% в місяць і подальшу девальвацію єни, яку не вдалось нейтралізувати валютними резервами у розмірі 21,35 млрд. доларів США, Японія не зіштовхнулась з інфляційними процесами. Економічний спад загальмував інфляцію і відносна циклічна рівновага була відновлена без різких циклічних коливань вже у 2001 р.

6 і 8. Причиною та умовою виникнення товарного виробництва є суспільний поділ праці, який можна визначити як процес відособлення різних видів трудової діяльності, що взаємодіють між собою і взаємодоповнюють один одного, складаючи цілісний системний механізм суспільного відтворення.

В сучасних умовах поділ праці не може відбуватись повноцінно в межах однієї країни, оскільки кожна окрема країна не є самодостатньою. Країни не в змозі абсолютно самостійно забезпечити умови для ефективного виробництва всіх видів товарів та послуг. Такі завдання вирішуються за допомогою міжнародного співробітництва, яке базується на міжнародному поділі праці (МПП).

Мотивом та умовою розвитку міжнародних економічних відносин стає поділ праці між країнами, тобто міжнародний поділ праці (МПП) - найвищий ступінь розвитку суспільно-територіального поділу праці, що відображає процес відособлення різних видів трудової діяльності на міжнародному рівні, які взаємодіють один з одним і взаємодоповнюють один одного, складаючи об’єктивну основу міжнародного обміну товарами, послугами та результатами інших видів діяльності. Міжнародний поділ праці нерозривно пов'язаний з міжнародною виробничою та торговельною спеціалізацією країн, які є формами його прояву і його елементами