- •0B0bДисципліна: Інженерна та комп’ютерна графіка.
- •10. Доповнимо контур деталі прямокутником в нижній частині.
- •Проводимо паралельну пряму до довшої сторони прямокутника на відстані 5 мм від
- •Неї тому що радіус спряження відповідно до умови задачі становить 5 мм.
- •Проводимо допоміжну дугу радіусом r8.
- •Проеціювання на три взаємно перпендикулярні площини проекцій.
- •Проецювання геометричних тіл.
- •Побудова ортогонального креслення конусу та точок на поверхні конусу.
- •Побудова аксонометричної (прямокутна ізометрія) проекції конусу.
- •Побудова аксонометричної проекції циліндрів, що перетинаються.
- •Розрізи.
- •Послідовність виконання ескізів
- •Послідовність виконання завдання.
- •Додаток 4
- •Додаток 7
- •Література
Основою
конусу є коло 58
мм .Висота конусу 60 мм.
Фронтальна
та профільна проекції конуса зобразяться
як рівнобедрений трикутник. Нижні
сторони цього трикутника є проекціями
основи конуса. При проецюванні вони
співпадуть з осями ОХ та ОY , бо конус
стоїть на площині Н.
Рис
29
Точка
В , що лежить на бічній поверхні конусу
, завдана фронтальною проекцією b’
як невидима, необхідно побудувати її
горизонтальну та профільну проекції. В
данному випадку для побудови проекцій
точки В використовують допоміжне коло,
що проходить через точку В. На фронтальній
проекції це коло зобразиться відрізком
6
8,
який проходить через точку b’
. Г оризонтальну проекцію цього кола
проведемо радіусом, який дорівнює
відрізку 6
7 (Rl). Для побудови горизонтальної
проекції точки В з точки b’
опустимо лінію зв’язку до перетину з
колом радіусу Rl. Так утворюється точка
b
- горизонтальна проекція точки В.
Профільну проекцію точки В ( b”)
будують за допомогою ліній проекційного
зв’язку, які проведені з фронтальної
та горизонтальної проекцій.Побудова ортогонального креслення конусу та точок на поверхні конусу.
В
прямокутній ізометрії вісі X та
розташовуються під кутом 120о
. Побудову
починають з проведення центрових ліній
основи конусу. На центрових лініях
будують коло, яке в ізометрії зображується
як овал.
З
центру О на осях X
та
відкладають відрізки що дорівнюють
радіусу основи конусу ( в прикладі 56
мм) та позначать точки а, b,
с, d.
Через ці точки проводять прямі паралельні
до осей X та .Утворюється
паралелограм. В нього і буде вписано
овал. Вершини тупих кутів паралелограма
позначимо т. А та В. З т.А , як із центру
проведемо дугу від т. d
до т. с. Аналогічно проведемо дугу від
т.а до т. b.Утворились
дві великі дуги овалу. Малі дуги овалу
( від т. а до т. d
та від т.b
до т. с, ) проведемо з центрів С та В. Після
побудови основи переходимо до побудови
бічної поверхні конусу. Для цього з т.
О проведемо вісь 7. На цій осі відкладемо
висоту конусу ( в прикладі 60 мм) .Це й
буде вершина конусу. З вершини проведемо
дотичні до овалу.
Рис.31Побудова аксонометричної (прямокутна ізометрія) проекції конусу.
Взаємний
перетин поверхонь геометричних тіл.
Виконання
завдання починають із нанесення контурів
двох геометричних тіл, що перетинаються
(в прикладі та завданні це циліндри).
Один
з циліндрів розташований перпендикулярно
до горизонтальної площини (Н) , рис.31 а
другий- до фронтальної площини (V).На
рисунку 32 зображено обидва циліндри.
Рис.32
D
Суть
завдання полягає в побудові лінії
перетину цих двох циліндрів. На
площині Н лінія перетину співпадає з
колом, основою більшого циліндра. На
площині V лінія перетину співпадає з
колом, основою меншого циліндра. Лінія
перетину у вигляді кривої відобразиться
на площині W, яку і треба побудувати.
Для побудови цієї лінії перетину
використаємо метод допоміжних січних
площин. Суть його полягає в тому, що
перетинаючи обидва циліндри січною
площиною в площині перерізу меншого
циліндру утворюються прямокутник , а
в площині перерізу більшого циліндру
утворюється коло. Точки перетину кола
і прямокутника і є точкою лінії перетину
у вигляді кривої . Кілька паралельних
січних площин утворять кілька таких
точок. Кількість січних площин впливає
на точність побудови лінії перетину
.Чим більше січних площин
- тим точніше лінія перетину циліндрів.
Розглянемо
методику побудови однієї точки. Проведемо
слід січної площини Р. На площині V на
поверхні циліндру одержуємо точку 1v,
переносимо її на площину Н- утворюється
точка 1н . За допомогою ліній зв’язку
знаходимо точку 1w.
Z
Аналогічно
знаходимо решту точок (2, 3, ). З’єднуємо
точки плавною кривою за допомогою
лекала.
Рис.
35
Рис.
36
