- •Літературно-художній та стилістичний аналіз.
- •Співвідношення між літературним першоджерелом і використаним композитором текстом.
- •Форма твору.
- •Тональний план.
- •Гармонічний план.
- •Метро-ритмічний план.
- •Вокально-хоровий аналіз.
- •Розміщення тематичного матеріалу.
- •Дикція.
- •Ритмічні особливості твору.
- •Ансамбль.
- •Виконавський аналіз твору.
- •Фразування.
- •Динаміка.
- •Проблеми виконавсько-диригентської роботи.
- •Використана література.
Виконавський аналіз твору.
Єдність художнього трактуваня, правильність розкриття художнього образу вимагають визначення потрібного темпу у виконанні твору. Знайшов диригент вірний темп – означає в значній мірі, що можна заволодіти художнім образом, створеним в даному творі.
ТЕМП.
В даному творі темп помірний – moderato. Необхідно враховувати вказівки композитора, зміст твору, характер динамічних відтінків, ступінь виразності та інших елементів виконавського задуму та технічних можливостей хорового виконавства. Слід зауважити і врахувати темпову швидкість і характер темпового руху. Темпова швидкість залежить від змісту і характеру твору. Якщо захопитись прискоренням темпу, то мелодичний рух загубить наспівність. Обравши певну темпову швидкість – середній темп, дещо з рухом, слід виявити характер темпового руху, тобто розглянути, чи темповий рух буде статичним на протязі всього твору, чи він змінюється залежно від художнього змісту. Одночасно необхідно уникати надмірних темпових змін і контрастів у кадансах і тональних переходах, бо це також порушить єджність художнього образу.
Фразування.
Музична мова, по аналогії з розмовною мовою, підлягає певним законам розчленування та об’єднання. З ними пов’язані поняття музичного мотиву, фрази, речення. В хоровій музиці співзвуччя не спрмймають ізольовано, а в злитті їх в інтонації та речення, або ж фрази. Фраза, звичайно, утримує в собі декілька мотивів. Фразування повинно бути стійким, точно передаючи образ. У кожнії фразі мелодія рухається хвилеподібно – досягає певної вершини і знову спадає, тому у кожній фразі відчувається місцева кульмінація. Заключна фраза сприймається як послаблення енергії, спад динаміки, що вказує на сповільнення темпу, яке не визначене композитором, а відноситься до виконавської інтерпретації.
Динаміка.
Динамічний план не можна рохглядати у відриві від фразування та іналізу кульмінації твору. Динаміка, як розподіл сили звуку, має велике значення у створенні форми, як єдиного цілого. Отже, якщо темпоритм та динаміка взяті рівно, то правильні відчуття і переживання створюються природньо самі собою.
Загальний схематичний динамічний план твору.
mf p pp p mf f p f p
„P” ( тихо) створюється на прикрито-стриманому звуці. Цей відтінок справляє враження спокою, врівноваженості, або навпаки, для передачі скритої тривоги, неспокою.
„f” ( гучно) – динамічний відтінок, який вказує на сильне звучання і сам по собі передбачає певний ступінь твердості та рішучості.
Не меншого значення має динаміка для побудови фраз і особливо для виділення логічних вершин музичних побудов. Музична динаміка – важливий засіб у руках виконавця.
ЗВУКОВЕДЕННЯ у творі „ Зашуміла ліщинонька” Legato.
Звуковедення Legato в різних мелодичних рухах буде мати свою специфіку. Також цей звуковий прийом тісно пов’язаний з правильним взяттям дихання, цезурами, фразуванням. Аналізуючи твір необхідно опиратись на характер та настрій його, визначити, який прийом звуковидобування присутній в ньому та за допомогою яких штрихів здійснюється виконання. Від правильного звукоутворення залежить тембральне забарвлення звучання твору.
Необхідно також згадати про ще один технічний прийом, який зустрічається при виконанні хорових творів – філірування звуку, тобто його поступове посилення, а потім послаблення, тісно пов’язане з фразуванням та необхідністю раптово в такті посилити звучність, або навпаки послабити її.
ДИХАННЯ – один з елементів хорової техніки, яке важко розглядати ізольовано, бо воно безпосередньо пов’язане з цілим звуковим оригіналом твору. Оскільки спів – це вільна, природньо продовжена мова, що інтонаційно звучить у ритмі, тому і спосіб дихання повинен здійснюватись відповідним чином. Дихання у творі ланцюгове, всі хорові партії в даному творі можуть дихати лише між строфами, на цезурах.
АТАКА
Момент виникнення звуку, тобто змикання зв’язок, визначає атаку звуку – перехід голосового апарату від дихального стану до співацького. Це технічний прийом, що характеризує активний початок звучання голосу під час співу. З атакою звуку пов’язаний творчий пошук емоціональної виразності звучання.
