Проблеми виконавсько-диригентської роботи.

Вирішуючи всі естетичні проблеми з точки зору виконавства, необхідно пов’язувати їх з вдосконаленням техніки диригування. Хоча спосіб жестикулювання базуються на академічній традиції. У диригента-виконавця повино бути щось своєрідне, що характеризує його індивідуальність.

Диригент повинен звернути увагу на такі моменти, що можуть створити певні труднощі для виконання: фермати, ритмічний різноспів хорових партій, часті агогічні зміни та тактові динамічні контрасти, синкопи, одночасне поєднання різних штрихів у партіях. Відпрацьовуючи згадані елементи, необхідно узгодити їх з диригентською схемою, виходячи з розміру твору. Відповідність за правильний вибір повністю лягає на диригента і знаходиться в залежності від обраної ним строгої чи вільно-імпровізованої манери виконання. В питанні виконання трактування твору важливе значеня має стиль того чи іншого композитора.

В даному творі зустрічається чередування двох диригентських схем дво і три- дольної.

Використана література.

1. Гордійчук М. Творчі портрети композиторів. „Микола Леонтович” – Київ.: Музична Україна, 1974.

2. Карась Г.В., Серганюк Ю.М. Програма та методичні рекомендайії з методики аналізу хорових творів. – Івано-Франківськ: 1998.

3. Колеса М. Основи техніки диригування. – К.: Музична Україна, 1981.

4. Леонтович М. Вибрані хорові твори. – К.: Музична Україна, 1974.

5. Серганюк Ю.М. Методика аналізу хорових творів. – Івано-франківськ: 1992.

6. Соколов В. Работа с хором. – М.: Музыка, 1967.

7. Чесноков П. Г. Хор и управление им. – М.: МГПИ, 1952.