Висновки

Самостійне здійснення митної справи та наявність власної митної системи є однією з засад державності. Виходячи з цього, 25 червня 1991 року Верховна Рада України прийняла Закон «Про митну справу в Україні». В ньому проголошено, що митна справа є складовою частиною зовнішньополітичної і зовнішньоекономічної діяльності України і вона як суверенна держава самостійно створює власну митну систему і здійснює митну справу.

Виконання масштабних завдань, що стоять перед митною службою, в повній мірі залежить від інтелектуального, професійного і культурного рівня працівників Служби. Нині колектив Митної служби майже на 90 відсотків складається з працівників, які мають базову та повну вищу освіту. Майже 20 відсотків з них мають вищу юридичну та економічну освіту. У переважній більшості працівники Служби - це високоосвічені професіонали.

Держмитслужба продовжує пошук нових ефективних методів роботи, спрямованих на захист економічних інтересів країни, боротьбу з контрабандою і митними правопорушеннями, й таких, що забезпечать гуманізацію, спрощення митних процедур.

Перед Державною митною службою України широкі перспективи розвитку, і, хоча на цьому шляху є немало труднощів, митники докладуть зусиль, аби подолати їх із честю, зробити все можливе, щоб Українська митниця займала гідне місце серед митних служб найбільш розвинутих країн світу.

Існування мита на сьогодні пояснюється не так фіскальною необхідністю, як потребою для вирівнювання інтернаціональних витрат виробництва, які виникають унаслідок конкуренції на основі національних витрат виробництва профільної продукції, що постачається на світовий ринок провідними виробниками, котрі, без сумніву, володіють перевагами насамперед в освітній та професійній підготовці кадрів, рівні техніки і технології, організації виробництва, що, у свою чергу, ще й підкріплюється значними обсягами виробництва.

Саме ці переваги дають змогу підтримувати низький рівень витрат, а відтак формувати більш низький рівень як національних (для країн виробника), так і світових цін порівняно з національними витратами та цінами на аналогічні товари, що реалізуються на національних ринках країн-імпортерів. Відповідно важливу роль відіграє ввізне мито, тоді як вивізне мито, як правило, застосовується у більшості країн до обмеженого кола продукції.

Митні відносини істотно впливають на характер міжнародних економічних відносин, а митна політика є могутнім інструментом регулювання зовнішньоекономічної діяльності і підтримки балансу інтересів країн світової спільноти.