1.3. Сутність, значення та принципи планування в сучасних ринкових умовах

У ринкових умовах організація, планування, мотивація, контроль і регулювання, які необхідні для формування і досягнення цілей, повинні бути як результативними, так і ефективними, які б забезпечували процес планування діяльності підприємств. Відомий вчений у сфері управління П.Друкер підкреслив, що результативність є наслідком того, що «робляться потрібні і правильні речі, а ефективність – наслідок того, що «ці речі створюються правильно». Планування в цьому випадку виконує велику роль, вирішуючи питання про те, якими повинні бути цілі організації, що повинна робити організація і як саме це робити. За допомогою системи планування керівництво підприємства прагне встановити основні напрями прийняття рішень, які забезпечать цей процес як єдине ціле.

Таким чином, сутність планування, як функції управління підприємством, полягає в обґрунтуванні цілей і шляхів їх досягнення на основі виявлення комплексу завдань і робіт, а також визначення ефективних методів, способів і ресурсів усіх видів, необхідних для виконання цих завдань та встановлення їх взаємозв’язку. Планування є основною ланкою та організаційним початком всього процесу реалізації цілей підприємства.

У сучасній економічній літературі застосовують значну кількість визначень, які розкривають сутність та зміст планування, відрізняються між собою за змістом, формою діяльності на агропромисловому ринку України і світу. Для правильного його розуміння необхідно сформулювати основне призначення на ринку та чіткий комплекс впливу на нього для діяльності сільськогосподарських підприємств за умов ринкової економіки. Одне із визначень планування запропонував Войчак А.В.: «Планування (з елементами маркетингу)— управлінський процес створення і дотримання відповідності між цілями підприємства та його потенційними можливостями і шансами в процесах ринкової діяльності. Воно спирається на програмну заяву підприємства (місію, мету та завдання діяльності), викладення допоміжних цілей та завдань, портфель замовлень та стратегію зростання».

Планування розпочинається із розробки загальних цілей, далі визначаються конкретні, деталізовані цілі на заданий період, визначаються шляхи та засоби їх досягнення, і нарешті, здійснюється контроль за досягненням поставлених цілей. Планування грунтується на визначених гіпотезах стану оточуючого середовища і є основою для прийняття управлінських рішень. Планування, як і будь-який управлінський процес, здійснюється на основі відповідних принципів та методів, дотримання яких дає змогу підприємствам АПК здійснювати свою діяльність та застосовувати високоефективні методики та технології. Побудова системи планування повинна відповідати цілій низці принципів, основними з яких є: цілеспрямованість, єдність і повнота, інтегрованість за змістом у часі, гнучкість, точність та принцип участі. Тому логічним та послідовним етапом аналізу процесу планування є аналіз основних принципів здійснення процесу планування.

Таблиця 1.1

Загальноекономічні принципи планування

Принцип	Характеристика принципу
Єдність	Планування повинне носити системний характер, тобто сукупність елементів планування та їх взаємозв’язок мають єдиний напрям розвитку, орієнтований на загальні цілі.
Координ-ація	Зміни в планах одного із підрозділів повинні бути відображені і в планах інших підрозділів.
Участь	Кожний працівник підприємства стає учасником планової діяльності, незалежно від посади і виконуваних функцій.
Безперер-вність	Процес планування на підприємстві здійснюється в рамках встановленого циклу і так, щоб плани безперервно змінювали один одного.
Гнучкість	Процес планування може змінювати свою направленість у зв’язку з виникненням непередбачуваних ситуацій.

Джерело: [22, с. 35]

З урахуванням перелічених принципів варто зазначити, що всі вони повинні узгоджено взаємодіяти й удосконалювати процеси планування на підприємствах. На основі принципів впровадження планування застосовуються методи планування. У практиці можна виділити три основні методи планування: прогресивне, ретроградне і кругове. (Таблиця)

Таблиця 1.2

Методи планування в аграрних підприємствах

Метод планування	Характеристика методу
Прогресивне планування (спосіб «знизу-вгору»)	Здійснюється від нижчих рівнів підприємства до вищих. Суть даного методу планування ґрунтується на тому, що фахівці-економісти (якщо відсутній відділ маркетингу чи маркетолог) розробляють маркетинговий план розвитку підприємства, який подають на розгляд до вищого керівництва, яке детально його розглядає та вносить корективи і затверджує його.
Ретроградний метод («зверху-донизу»)	Здійснюється, виходячи із планування шляхом деталізації показників підприємства зверху донизу по ієрархії. При цьому структурні підрозділи повинні перетворювати плани, що надходять, у плани своїх підрозділів.
Круговий метод («зустрічне планування»)	Являє собою синтез вищерозглянутих методів. Він передбачає розробку планів у два етапи. На першому етапі («зверху-вниз») виробляється поточне планування за основними цілями. На другому етапі («знизу-вгору») розробляється кінцевий план на основні деталізованих планів. У плани включаються найбільш позитивні рішення.
Метод "цілі вниз - плани вгору"	Загальна мета визначається на основі реальних можливостей. У більшості випадків застосовується терміном на рік.

Джерело: [ Мороз Л.А., Чухрай H.I. Маркетинг: Підручник/За редакцією Л.А. Мороз.— 2-е вид. — Львів: Національний університет „Львівська політехніка" (Інформаційно-видавничий центр „ШТЕЛЕКТ+" Інституту післядипломної освіти), „Інтелект-Захід" 2002. — 244 с, с.35]

Оскільки на будь-якому підприємстві планування базується на неповних даних, навіть якщо на ньому чітко налагоджена система бухгалтерського і статистичного обліку, існує проблема в тому, що деякі аспекти функціонування економічної системи не піддаються оцінці, а залежать від зовнішнього середовища, яке характеризується швидкою мінливістю у зв’язку з насиченістю споживчого попиту, його індивідуальним і швидкозмінним характером. Для ефективного функціонування системи планування на підприємстві потрібно створити певні передумови: організаційні, інформацій і кадрові. Організаційна структура підприємства має бути адекватною системі планування. Процедури планування мають бути сплановані з погляду організаційного забезпечення. Крім того, побудова системи планування на вітчизняних підприємствах відбувається за умов перехідного періоду, коли раніше діючі системи майже зруйновані, а нові вимагають становлення.

Оскільки за ринкових умов діяльності існують великі кон’юнктурні коливання, то процес планування дозволяє передбачити більшість із них, адже лише правильно проаналізована ситуація дає можливість планувати виробничі процеси, передбачити кризові явища, що дозволить скоротити витрати керівництва. Процес планування має бути узгодженим. Необхідність узгодженості у всіх структурних підрозділах підприємства обумовлює його послідовний характер, тому при процесах планування важливо, щоб окремо розроблений план сприяв підвищенню ефективності всіх господарських процесів підприємства, а не так, щоб при удосконаленні одного процесу всі інші зазнавали руйнації чи знижували свою ефективність. Раціональна взаємодія підрозділів сприятиме покращенню діяльності підприємств, створюватиме позитивні економічні явища.

Розділ 2. Стан та економічна ефективність виробництва приросту врх та аналіз маркетингового середовища ПСП «Хлібороб» як передумова здійснення процесу планування