3.1. Перспективи розвитку м’ясного скотарства

У всіх розвинених країнах світу проблема забезпечення населення високоякісним м’ясом і м’ясопродуктами вирішується за рахунок інтенсивного розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства.

В Україні м’ясо яловичини переважно одержують за рахунок використання на забій поголів’я надремонтного молодняку та вибракуваного поголів’я дорослої худоби молочних і молочно–м’ясних порід.

Аналіз динаміки поголів’я великої рогатої худоби, виробництва молока і яловичини в Україні показує, що продовольча проблема сьогодні стоїть доволі гостро.

Забезпеченість населення молочними продуктами випереджає потребу в м’ясі. Попит на молоко й продукти його переробки задовольняють споживачів на 80–85 %, а по яловичині–менш ніж на 40 %.

[ http://agroua.net/animals/catalog/ag-1/a-3/info/aig-75/ ]

Аналізуючи світовий досвід, вирішити цю проблему можливо за рахунок всебічного розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства, яка може забезпечити збільшення виробництва високоякісної яловичини. В Україні створилися об’єктивні умови для інтенсивного формування цієї галузі тваринництва.

Визначальними об’єктивними факторами, які надають можливість в перспективі розвитку галузі спеціалізованого м’ясного скотарства, є такі:

- продовольчі. Великий дефіцит виробництва м’яса і його споживання, особливо яловичини. Населення далеко не повністю забезпечується цим важливим білковим продуктом харчування. Вимагає поліпшення якісних показників яловичини від тварин молочних і комбінованих порід.

- соціальні. У сільській місцевості багатьох областей України більше третини населення–пенсійного віку. В господарствах, по розведенню молочної худоби, важко вирішуються кадрові проблеми, особливо із доярками. У найближчій перспективі ці проблеми залишаться. При постійному зменшенні чисельності працездатного сільського населення, м’ясне скотарство потребує в 8 – 10 разів менше трудових ресурсів. Це пояснюється використанням маловитратної технології утримання м’ясної худоби.

- енергетичні. При існуючому дефіциті енергоносіїв, ця галузь вимагає мінімальних витрат електроенергії, механізмів і машин. Енергоємність м’ясного скотарства на 60–80 % менше, у порівнянні із молочним скотарством.

- екологічні. Особливої уваги заслуговує розвиток м’ясного скотарства в регіонах, які забруднені радіонуклідами в результаті аварії на ЧАЕС. Тут дуже гостро стоїть проблема із трудовими ресурсами і одержанням екологічно чистої продукції. Ця галузь допомагає вирішити проблему зайнятості населення. Крім того, з м’ясом в організм людини попадає менше радіонуклідів, особливо стронцію, ніж з молоком.

- ресурсні. М’ясна худоба вимагає значно менших витрат концентрованих кормів, більш ефективно використовує пасовища, Необхідне створення високопродуктивних культурних пасовищ і луків, з яких значно дешевше корми, одночасно і раціональне використання наявних кормових ресурсів та рентабельне ведення галузі м’ясного скотарства.

- цінові. Ціни на продукцію м’ясного скотарства не забезпечує простого відтворення стада. Відсутнє прогнозування цінової політики, недостатньо розвиненої ринкової інфраструктури та недосконалу систему управління ринком.

- економічні. У раціонах харчування м’ясної худоби застосовують більш дешеві грубі та зелені корми, відходи харчової промисловості. Від них одержують високоякісне м’ясо та шкіри, цінну сировину для фармацевтичної промисловості при енерго- та ресурсозберігаючій технології його утримання.

У багатьох регіонах України, що мають незатребувані земельні площі, при створенні культурних і поліпшенні наявних природних угідь і пасовищ, таку можливість можна направити на використання специфічних особливостей м’ясної худоби при її вирощуванні. Ця галузь тваринництва може стати майбутньою перспективою не тільки в забезпеченні високоякісним м’ясом і м’ясопродуктами по науково обґрунтованих нормах харчування, але й у поліпшенні життєвого рівня населення, створенні стратегічних ресурсів нашої країни і її експортного потенціалу. 

Українськими науковцями визначені основні шляхи збільшення поголів’я м’ясної худоби. Такими  є:

- інтенсивне відтворення наявного поголів’я вітчизняних і імпортних м’ясних порід;

- широке використання низькопродуктивних ремонтних телиць молочних і молочно–м’ясних порід для схрещування із плідниками м’ясних порід, або їх штучне запліднення спермою м’ясних бугаїв. Отримане помісне потомство потрібно вирощувати за технологією м’ясного скотарства, що дасть можливість за рахунок помісного поголів’я телиць–створити товарні гурти м’ясної худоби. У першу чергу, таку роботу необхідно проводити у господарствах, що мають певні виробничі потужності (приміщення, земля, трудові ресурси), які не використовуються. Багато господарств мають умови для створення культурних  пасовищ, що дозволить здешевити виробництво яловичини за рахунок зниження витрат праці та енергоресурсів;

- використання трансплантації ембріонів в племінних заводах та племрепродукторах, дозволить від видатних батьків за рік одержувати 10–20 телят, замість одного у звичайних умовах.

З огляду на світовий досвід, зроблені спроби наукового обґрунтування розвитку галузі м’ясного скотарства в Україні, залежно від кількості й продуктивності молочних корів. Розрахунки показують, що в Україні, навіть при низькому надої на рівні 2000 кг на корову, буде спостерігатись дефіцит яловичини і є нагальна необхідність мати в 10–20 разів більше поголів’я м’ясної худоби, ніж воно є на сьогодні фактично. При нарощуванні надоїв від молочних корів різко збільшуватиметься дефіцит яловичини, який можна ліквідувати тільки за рахунок збільшення чисельності м’ясної худоби. Для розвитку м’ясного скотарства в Україні є необхідний генофонд порід, що представлений трьома вітчизняними (українською, волинською, поліською м’ясними), а також імпортними (абердин–ангуською, герефордською, лімузинською, шароле, та ін.). Створюються три нові м’ясні породи–знам’янська, південна і симентальська м’ясна.

Технологія і організація ведення м’ясного скотарства в умовах інтенсивного землеробства в господарствах–репродукторах всіх природно–кліматичних зон України в основному відпрацьована. Але поряд із цим, через ряд об’єктивних і суб’єктивних причин (недостатню забезпеченість кормами, низькими закупівельними цінами на м’ясо яловичини, без врахування його якості, відсутність фахівців) широкого розвитку ця галузь не одержала.

Невелика частина яловичини, яку отримують від м’ясної худоби, у загальному виробництві м’яса істотно не впливає на підвищення рівня його споживання. За умов доведення споживання яловичини на душу населення у найближчі роки до 30–35 кг, необхідно широко розвивати галузь інтенсивного м’ясного скотарства.

Для збільшення кількості поголів’я м’ясної худоби, підвищення його продуктивності та виробництва якісного м’яса яловичини, важливе значення має надання державою дотації на утримання кожної продуктивної м’ясної корови, шляхом компенсації нормативних витрат на її вирощування. Це практикується у країнах із ринковою економікою.

Таким чином, м’ясне скотарство має широке розповсюдження у багатьох країнах світу. В Україні створенню галузі м’ясного скотарства присвячена велика кількість наукових досліджень, але свій розвиток галузь не одержала. Її роль у виробництві високоякісної яловичини та важкої шкіряної сировини обмежена.

Таблиця 3.1