7. Научуваність та її критерії.

Научуваність – це індивідуальна психологічна хар-ка особистості учня, яка визначається не тільки компонентами, які входять в її структуру, але й зовнішніми факторами. Під научуваністю розуміємо чутливість суб’єкта до навчаючих дій вчителя, яка проявляється в показниках часу і зусиль, що потрібні для досягнення певного рівня засвоєння програмного матеріалу. У вигляді обов’язкового критерія включений показник «стерпності» засвоєних способів дії на оволодіння новим учбовим матеріалом. – можливість переходу засвоєних прийомів розумових дій у відношенні учбового матеріалу високої складності на рівень актуального розвитку.

Научуваність слугує хар-кою індивідуал. відмінностей в розумовій діяльності певної вікової категорії і є хар-кою шв-сті й легкості навчання учня.

Компоненти структури научуваності (Калмикова З.І.):

• Узагальненість мислительної діяльності, її спрямованість на абстрагування та узагальнення суттєвого в матеріалі;

• Усвідомленість мислення, яка визнач. співвідношенням його практичної та словесно-логічної сторін; дана особливість розуму проявляється в можливості виразити в слові або в будь-якому ін. символі мету, продукт, рез-т мислит. діяльності (суттєві ознаки сформованих понять, закономірності), а також способи, за допомогою яких цей рез-т був знайдений, виявити помилкові ходи та їх обумовленість, знайти спосіб їх виправлення;

• Гнучкість мислительної діяльності; дана особливість проявляється в подоланні барєру минулого досвіду, відпочинку від звичайного ходу думки, вирішені протиріч між актуалізованими знаннями і вимогами проблемної ситуації, оригінальності рішення, їх своєрідність;

• Стійкість мислительної діяльності; проявляється в орієнтації на сукупність виділених ознак, не дивлячись на провокуючий вплив випадкових ознак нових задач того ж типу;

• Стійкість мислення, його чутливість до допомоги; проявляється у постановці цілей, проблем, висуванні гіпотез і самостійному рішенні цих проблем.

Дані компоненти не дають повної картини научуваності(відображають тільки особливості інтелектуального розвитку). Тому компоненти структури научуваності:

• Мотиваційний компонент, який проявляється в сформованості певної позиції, тобто бажані(небажані) вчитись; у сформованості пізнавального ставлення до оточуючого, в пізнавальній активності, в мотивації досягнення;

• Запас опорних знань, вмінь і навичок; виступає показником рівня розумового розвитку суб’єкта та проявляється в умінні актуалізувати і використовувати набуті знання для оволодіння новими діями при отриманні нової інформації;

• Особливості інтелектуального розвитку суб’єкта; відображає в кінцевому рахунку особливості властивостей нервової с-ми: інтенсивність, шв-сть, темп, ритм псих. процесів і станів, рівень сформованості вольових якостей хар-ру.

Компоненти, які впливають на научуваність: - індивідуально-психологічні особливості вчителя; - ставлення до окремих предметів.

8. Шляхи активізації пізнавальної активності учнів психофізичного розвитку.

Важливою рушійною силою розвитку та навчання є пізнавальні інтереси, які у у дітей з РВ виявляються неформованими. В основі низької пізнавальної активності лежить психічна пасивність, що належить до первинного дефекту. Тому вони є байдужими до навчання, уникають завдань, які потребують подолання труднощів, вкрай рідко звертаються із запитаннями до дорослих, щоб уникнути розумових зусиль. Відповіді дорослих не враховуються і їхній діяльності, не сприяють її удосконаленню. Інтереси до навчальних занять, техніки, спорту є одноманітними, неінтенсивними, нестійкими.

Можливості формування пізнавальних інтересів (Морозова) мають 4 етапи:

• Інтерес тісно пов'язаний з формами роботи, а не зі змістом. Можна зацікавити іграми, казками, яскравим наочним матеріалом, доступними їм завданнями.

• Інтерес до процесу засвоєння певних пізнавальних навичок, який залежить від емоційності та жвавості пояснення. Інтерес до форми і процесу пізнання може відволікати від змісту навчального матеріалу.

• Зміст поряд з формами та процесом пізнання.

• Розумовий пошук.

Переважають 1 та 2 рівні пізнавальних інтересів, а 3 і 4 можна сформувати лише у частини дітей шляхом спеціально організованої педагогічної роботи.

Мотиви, що спонукають РВ дитину до пізнавальної діяльності, часто лежать за межами цієї діяльності. Найчастіше це прагнення виконати вимоги педагога. Бажання дізнатися щось нове виникає лише завдяки спец. педаг. стимуляції, емоційному «зараженню»(під постійною підтримкою). Необх. залучення мислення для розв’язання проблемної ситуації задля досягнення мети, задоволення певної потреби самої дитини часто призводить до того, що вона або відмовляється від наміченого або очікує допомоги з боку дорослих.