2.3.2 Розрахунок чисельності допоміжних робітників

Існує кілька методів розрахунку чисельності допоміжних робітників за трудомісткістю робіт, за нормами обслуговування, за робочими місцями робітників певної категорії.

За трудомісткістю робіт визначають чисельність допоміжних робітників, які працюють на нормованих роботах. Методика розрахунку аналогічна розрахунку чисельності робітників-підрядників. Чисельність допоміжних робітників визначають, виходячи з норм обслуговування устаткування або робочих місць основних робітників, за формулою:

(2.3.2)

де - спискова чисельність допоміжних робітників; - кількість устаткування або робочих місць, які обслуговуються допоміжними робітниками; - коефіцієнт, який враховує планові невиходи; - норма обслуговування.

Коефіцієнт, який враховує планові невиходи, визначають за формулою:

(2.3.3)

де - номінальний фонд робочого часу робітника, год.

Спискову чисельність допоміжних робітників за їх робочими місцями визначають за формулою:

(2.3.4)

де - кількість робочих місць допоміжних робітників; - кількість допоміжних робітників, які обслуговують одне робоче місце (норма чисельності).

За нормами обслуговування і за робочими місцями здебільшого розраховують чисельність робітників-погодинників. При цьому розраховується необхідна чисельність комплектувальників, контролерів, чергових слюсарів, електромонтерів, транспортних робітників (водіїв, електрослюсарів) та ін.

Беруться такі норми обслуговування на одного допоміжного робітника у складальних цехах приладобудівних підприємств: по комплектуванню – 20 складально-монтажних місць, по контролю якості – 20 робочих місць усіх видів робіт, по слюсарному обслуговуванню – 50 робочих місць, по транспортуванню – 70 робочих місць (показник С_ПРІ у формулі 2.2.5).

для визначення складу робіт використовуємо формулу

(2.3.5)

де Чс - спискова чисельність робітників; - номінальний фонд робочого часу робітника, год.;

- коефіцієнт виконання норм; - сумарна трудомісткість робіт по і -му розряду.

Кваліфікацію допоміжних робітників визначають за тарифно-кваліфікаційними довідниками. Розряд робітників-контролерів повинен перевищувати на один розряд робітника, якого вони обслуговують. Вказані нормативи можуть коригуватися за даними підприємств, Результати розрахунків з визначення необхідної кількості робітників подані в таблиці 4 (додаток Е).

Для подальших розрахунків необхідно визначити середній тарифний коефіцієнт, причому для робітників-відрядників визначається середній тарифний коефіцієнт робіт а для робітників-погодинників – середній тарифний коефіцієнт робітників :

, (2.3.6)

де - тарифний коефіцієнт і -го розряду; - трудомісткість робіт по і -му розряду; - чисельність робітників-погодинників і –го розряду; n - кількість розрядів.

Для визначення середнього тарифного коефіцієнта робіт і робітників, а також для наступних розрахунків використовують відповідні сітки годинних тарифних ставок, що подані в таблиці.