Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
Глобал__зац__я __ рег__онал__зац__я на сучасном...docx
Скачиваний:
1
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
559 Кб
Скачать
☆
  1. Оцінка впливу глобалізаційних процесів на економічне зростання країн

Найважливішою з прийдешніх завдань є управління змінами, пов'язаними зі зниженням впливу Заходу і зміцненням Китаю та інших країн з ринком. Історія показує, що ні технології, ні економіка не гарантують майбутнє глобалізації в короткостроковій і середньостроковій перспективі, це під силу тільки політичної волі згідно згідно з головним обігрівачем газети Financial Times Мартином Вульфом. Продумане використання можливостей, які надає глобалізація, - наше спільне завдання [13].

У минулому міжнародну торгівлю підтримували імперії. Це було актуально і в епоху, що передує новому часу, і в ще більшому ступені - в період розквіту морських імперій Європи XVI-XX століть. Сьогодні міжнародній торгівлі сприяють договори і багатосторонні організації: Світова організація торгівлі (СОТ), Світовий Банк, Міжнародний Валютний Фонд, Організація економічного співробітництва та розвитку (ОЕСР), а також регіональні об'єднання, наприклад, Європейський Союз. Важливу роль також відіграють напівдержавні і повністю приватні інститути. Згадаймо, наприклад, привілейовану торговельну компанію, зокрема Британська Ост-Індська компанія, а пізніше, з XIX сторіччя, акціонерне товариство з обмеженою відповідальністю. Велике значення також мають організовані ринки, зокрема, фінансові, які з простих форм перетворилися на сучасні всесвітні мережеві структури, що працюють цілодобово. Хоча вектор розвитку технологій вказує в одному напрямку - у бік можливостей для економічної інтеграції - це не відноситься до інститутів. Імперії з'являються і зникають. Коли після Другої світової війни відбувся розпад європейських імперій, більшість нових незалежних країн відмовилися від міжнародної торгівлі, вважаючи її експлуататорської [14].

Після Другої світової війни під егідою США серед країн з високими доходами стала поширюватися обмежена лібералізація, переважно в торгівлі та рахунках поточних операцій. Далі, в кінці 1970-х, а також в 1980-х і 1990-х роках в усьому світі почалася лібералізація внутрішнього ринку, перехід до відкритої міжнародної торгівлі та послаблення валютного контролю. Вирішальними кроками в даному напрямку стали проголошення Китаєм в кінці 1970-х років «політики реформи і відкритості» під керівництвом Дена Сяопіна; обрання Маргарет Тетчер на посаду прем'єр-міністра Великобританії в 1979 році і Рональда Рейгана президентом США в 1980 році; запуск програми «Єдиного ринку» Європейського Союзу в 1985 році; Уругвайський раунд багатосторонніх торговельних переговорів, який розпочався в 1986 році і закінчився через вісім років; розпад Радянської імперії в період з 1989 по 1991 рік; відкриття ринку Індії після валютної кризи в країні в 1991 році; рішення 1992 про утворення Європейського валютного союзу; установа СОТ в 1995 році; вступ Китаю до СОТ у 2001 році.

В основі цих змін лежав відмова від централізованого планування і самодостатності і орієнтація на ринки, конкуренцію і відкритість. Мова не йде про створення глобальної імперії. Вперше в історії інтегрована світова економіка об'єднує процеси, що протікають в цілому ряді незалежних держав, перед якими стоїть загальна мета - досягнення добробуту. Це вдалося, хоч і не без труднощів. За даними Глобального інституту McKinsey (2014), потоки товарів, послуг і коштів збільшилися з 24 відсотків від обсягу світового виробництвав 1980 році і досягли свого максимуму в розмірі 52 відсотків у 2007 році, напередодні Великої рецесії. У період між 1995 і 2012 роками співвідношення між обсягом торгівлі товарами і світовим виробництвом зросла з 16 до 24 відсотків [15].

Згідно з даними звіту швейцарського інституту було визначено індекс глобалізації (KOF Індекс глобалізації) 2014 року. Світову першість за рівнем глобалізації належить Ірландії. Підсумкове значення її індексу склало 92,17 бала, завдяки чому ця країна посунула на другу позицію переможця торішнього рейтингу - Бельгію (91,61). Лідируючої трійки, як і рік тому, замкнули Нідерланди (91,33). Самим глобалізованим державою в Азії визнаний Сінгапур (88,63), який, зайнявши 5 у сходинку, виявився єдиним неєвропейських представником в першій десятці рейтингу. Канада (85,63) значно випередила США (74,94) в суперечці за звання найбільш залученого в глобальні процеси північноамериканської держави (12 е місце проти 32 го) .Оккупіровавшая 19 у сходинку Австралія (82,93) виявилася кращою серед країн Океанії. Державою з найвищим рівнем глобалізації на Близькому Сході визнані ОАЕ (76,02), замкнувшие тридцятки кращих світового списку. Першість серед латиноамериканських країн дісталося Чилі (72,41), що зайняла 37 е місце всесвітнього рейтингу. А острівної Маврикій (65,71), що розташувався на 54 ій сходинці, став регіональним лідером в Африці. У той же час на Кірібаті (26,20), Соломонові острови (25,43) і Сомалі (24,03), за оцінками експертів, глобалізація зробила найменше вплив, що й відправило це тріо на дно світового рейтингу [Додаток В].

Поточне значення українського індексу глобалізації досягло історичного максимуму і склало 68,85 бала, що дозволило нашій державі розташуватися в рейтингу між Йорданією (69,46) та Ісландією (68,66), а також випередити одразу трьох географічних сусідів - Росію (65,42 ), Молдову (64,12) і Білорусь (59,85). Найбільш схильною глобалізації виявилася політична сфера (86,05) України, а найменш - соціальна (60,06). Зростання значення вітчизняного індексу (+1,07 бала) багато в чому став можливим завдяки істотному прогресу в питаннях інформаційних потоків і культурного подібності.

Практично всі країни стали більш відкритими торгівлі. Співвідношення обсягів торгівлі товарами (експорт плюс імпорт) і ВВП Китаю зросла з незначних рівнів у 1970-х роках до 33 відсотків у 1996 і 63 відсотків у 2006 році, після чого різко впало під час фінансової кризи. Співвідношення обсягів торгівлі Індії та її ВВП зросло з 18 відсотків у 1996 році до 40 відсотків у 2008 році [Додаток Г].

Важливим фактором збільшення масштабів торгівлі була доступність низькооплачуваної робочої сили в країнах з ринком. До Першої світової війни великий потенціал переховувався у використанні неосвоєних територій, зокрема, в Північній і Південній Америці, на потреби виробництва для глобального ринку. На сьогоднішній день найбільший потенціал полягає в залученні мільярдів відокремлених раніше людей в якості робочої сили, а потім споживачів і сберегателей. Як і очікувалося, обсяги торгівлі з участю країн з ринком різко збільшилися. У 1990 році 60 відсотків торгівлі товарами здійснювалося між країнами з високими доходами, ще 34 відсотки - між країнами з високим рівнем доходу і країнами з ринком, що формується і всього 6 відсотків - між країнами з ринком, що формується. До 2012 року це співвідношення становило 31, 45 і 24 відсотки відповідно.

Головними гравцями виступають міжнародні компанії. Це підтверджується, серед іншого, зростанням обсягів прямих іноземних інвестицій (ПІІ), що призводить до появи транскордонних форм власності компаній. У 1980 році обсяги ПІІ були незначними. Сьогодні це не тільки великий (в середньому 3,2 відсотка від обсягів світового виробництва в період c 2005 по 2012 рік), але і стабільний потік. Вони виявилися втричі корисні - як джерело передачі знань, засіб просування транскордонної економічної інтеграції та стійка форма фінансування.

Інші сфери фінансування виявилися набагато менш стабільними. Загальні обсяги транскордонних фінансових потоків досягли свого максимуму в розмірі 21 відсотка від обсягів світового виробництва в 2007 році, після чого впали до 4 відсотків у 2008 та 3 відсотків у 2009 році. Потім пішло невелике відновлення. Але обсяги транскордонного кредитування, випуску облігацій та потоку портфельних інвестицій в акції не виходили на докризовий рівень аж до 2012 року. Особливо нестійким було транскордонне кредитування, в першу чергу з боку банків, що характерно для кризових [Додаток Д].

Хоча обсяги торгівлі, фінансування та комунікацій стрімко ростуть, того ж не можна сказати про пересування людей. Кількість міжнародних туристів та іноземних студентів суттєво збільшилася, однак приплив мігрантів ріс практично з тією ж швидкістю, що і світове населення, незважаючи на величезну різницю в реальній заробітній платі. Торгівля і потоки капіталу в певній мірі заміщають пересування людей. При цьому зберігається велика кількість факторів на користь переміщення людей з бідних країн у багаті, зокрема, через річку Ріо-Гранде і Середземне море.

Таким чином, глобалізація виражається у збільшенні транскордонної економічної активності. Але її вплив на добробут не настільки однозначно.

Століття глобалізації породжує швидкі зрушення в розміщенні економічної діяльності. У 1990 році частка країн з високими доходами в обсягах світового виробництва, перерахована по паритету купівельної спроможності (або ППС, співвідношенню, за яким би конвертувалися валюти виходячи з покупки однакової кількості товарів та обсягу послуг в кожній країні) становила 70 відсотків, причому 28 відсотків припадало на Європейський Союз і 25 відсотків на США. За даними МВФ, до 2019 року це сукупне значення знизиться до 46 відсотків. Передбачається, що за той же період частка Китаю збільшиться з 4 до 18 відсотків, а Індії з 3 до 7 відсотків. Стрімке зростання найбільш успішних країн з ринком, що зумовили цей зсув, що не відбувся б без доступу до торгівлі і технологіям, який забезпечила глобалізація [Додаток Е].

Крім цього спостерігається певне зближення рівнів життя [Додаток Є]. Очікується, що ВВП Китаю на душу населення по відношенню до США зросте з 2 відсотків в 1980 до 24 відсотків в 2019 році. Це - видатний результат з будь-якої точки зору. Китай став країною з середнім рівнем доходу, ВВП на душу населення якого за ПКС до 2019 року, за прогнозами, буде вище, ніж у Бразилії. В Індії також відзначається зближення за рівнем життя, хоча і в скромніших масштабах. Індонезія і Туреччина теж демонструють непогані показники. При цьому очікується, що Бразилія і Мексика в 2019 році будуть біднішими порівняно зі Сполученими Штатами, ніж у 1980 році. Виявляється, використовувати можливості, надані глобалізацією, далеко не просто.

Століття глобалізації забезпечило безпрецедентне зниження рівня масової бідності, знову ж таки, в основному завдяки Китаю. У Східній Азії і Тихоокеанському регіоні співвідношення населення, що живе на менш ніж 1,25 дол. США на день (за ПКС), дивним чином знизилося з 77 відсотків в 1981 році до 14 відсотків у 2008 році (Світовий банк, 2014). У Південній Азії частка людей, що живуть у крайній убогості, знизилася з 61 відсотка в 1981 році до 36 відсотків у 2008 році. При цьому в країнах Африки на південь від Сахари частка людей, що живуть у крайній убогості, в 1981 році становила 51 відсоток, а в 2008 році все ще залишалася 49 відсотків.

Нарешті, глобалізації супроводжують складні зміни в розподілі доходів між різними країнами і всередині них. Бранко Мілановіч з Світового банку (2012) вважає, що в епоху глобалізації рівень нерівності людей у ​​світі залишається відносно незмінним, оскільки збільшення нерівності в більшості країн зводить нанівець успіх деяких великих країн з ринком у підвищенні середніх доходів їх громадян щодо доходів людей в багатих країнах Він також показує, що в період з 1988 по 2008 рік 5 відсотків найбагатших людей у ​​глобальному розподілі доходів випробували значне зростання реального доходу, а 1 відсоток - дуже значне зростання. Також непогані показники демонстрували ті, хто знаходився в межах c 10 по 70 процентилей знизу [16].

Технологія буде і надалі залишатися ключовим фактором інтеграції. Швидше за все, в найближчому майбутньому практично кожен дорослий і багато дітей будуть мати інтелектуальне мобільний пристрій, що забезпечує миттєвий доступ до всієї інформації, що знаходиться у всесвітній мережі. Це фактично усуне витрати на передачу всього, що може бути оцифровано, - інформації, фінансів, розваг і багато чого іншого. Різке збільшення обміну даними неминуче.

У той час як у деяких сферах технологій спостерігається стрімкий ривок вперед, інші області, такі як вартість транспортування товарів і людей, не характеризуються яким-небудь значимим зниженням. Це говорить про те, що технологічний прогрес відкриє набагато більші можливості для торгівлі ідеями та інформацією, ніж товарами або робочою силою.

Деякі уряди прагнуть контролювати Інтернет. Але ці спроби, швидше за все, не приведуть до стримування потоку комерційної діяльності, хоча можуть обмежити можливості громадян знайомитися з політично небажаними поглядами. При цьому в найближчі роки обмеження на пересування людей, швидше за все, будуть посилюватися, а не слабшати.

Такий контраст між економічним і політичним аспектами глобалізованого світу породжує непередбачуваність. Чим більший розмах набуває комерційна діяльність, тим більше держав повинні домовиться про зміцнення координації їх інститутів і політики, що наочно видно на прикладі Європейського Союзу. Така інтеграція може також стати причиною напруженості, що продемонструвала криза в єврозоні. Сьогодні для багатьох країн подібний рівень інтеграції залишається немислимим.

З цих причин глобалізація однозначно буде і надалі дещо обмежена. Люди торгують зі своїми співгромадянами більше, ніж з іноземцями. Частково це обумовлено відстанями. Але чималу роль також відіграють довіру і прозорість. Межі мають значення і будуть залишатися значущими в майбутньому. Зрештою згоду на відкритість повинні дати державні органи. При цьому вони будуть враховувати внутрішньодержавну політичну кон'юнктуру. У світі, який характеризується млявим зростанням і увеличивающимся нерівністю в багатьох країнах, особливо з високим рівнем доходу, на довговічність такої згоди, на жаль, розраховувати не доводиться.

(Наведені неактуальні дані. Використайте і оновіть баблиці с.42, 44 книги Кальченко… Мають бути по періодам глобалізації показані темпи зростання населення , ВВП, ВВП на душу населення, Експорт, ПІІ, Інфляція, Зовнішній борг. Для свіжих даних по світу зайдіть на http://unctadstat.unctad.org/wds/ReportFolders/reportFolders.aspx, там є можливість вибрати дані за значний період для світу і скачати в ексель)

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]