1. Носогубне дзеркало .Губи рота.

Носогубному дзеркалу значну увагу приділяють генетики, оскільки форма шкірних валиків, спрямування і розподіл їх на поверхні носогубного дзеркала (дерматогліфи) у великої рогатої худоби - спадкові ознаки і не змінюються впродовж життя тварини . Це враховують під час селекційної роботи .

У свині ротова щілина велика і тягнеться назад до рівня 3–4-го кутнього зуба. Губи малорухливі, верхня губа зливається з дзеркальцем рила

- plánum rostrále. Нижня губа спереду загострена. Губні залози слабко розвинені.

У коня губи товсті, довгі, дуже рухливі. На зовнішній поверхні в середній частині верхньої губи виділяється незначний жолобок, або фільтр, - phíltrum. Нижня губа переходить у підборіддя - méntum.

У собаки губи малорухливі, тонкі. Ротова щілина має значні розміри. Верхня губа розділена посередині поздовжньою борозенкою - phíltrum. Слизова оболонка пігментована.

Нерви: рухові нерви - n. faciális (VII пара), чутливі - n. maxilláris, n. mandibuláris (V пара).

Судини: гілки a. faciális.

Губи рота - lábia óris - шкірно-м’язові утвори, що обмежують вхід у ротову порожнину . Розрізняють верхню 1 - lábium supérius і нижню 2 - lábium inférius - губи, які, з’єднуючись, утворюють кут рота 3 - ángulus óris - і переходять у щоки. Внутрішнім шаром губ є слизова оболонка, середнім - м’язовий шар, зовні губи вкриті шкірою. Слизова оболонка вистелена багатошаровим плоским епітелієм. На поверхні слизової оболонки, особливо біля кутів рота, розміщені отвори губних залоз - gll. labiáles. Особливо розвинені залози у травоїдних тварин. М’язовий шар складається з посмугованої м’язової тканини. Шкіра губ крім покривного волосся має товсте і довге дотикове волосся - píli táctilis.

У великої рогатої худоби губи відносно короткі, товсті й малорухливі, із загостреними губними краями, усіяні бородавкоподібними потовщеннями, багатими на нервові закінчення. На шкірі верхньої губи розміщене носогубне дзеркало plánum nasolabiále. Дзеркало має ряд дрібних отворів вивідних проток серозних залоз - gll. pláni nasolabiális. Дзеркало завжди вологе й холодне, однак у тварини в хворобливому стані воно стає гарячим і сухим. Слизова оболонка верхньої губи має конусоподібні сосочки, спрямовані в бік щік.

1.2.Щоки

Щоки - búccae –вони утворюють бічні стінки ротової порожнини. Зовні вони вкриті шкірою,а зсередини - слизовою оболонкою, середню частину формують м’язи. Щоки чіткіше виражені у травоїдних тварин (жуйні, кінь), які ретельно пережовують їжу. Щоки з’єднують верхню й нижню щелепи і тягнуться від кута рота до крило-нижньощелепної складки - plíca pterygomandibuláris, яка переходить з верхньої щелепи на нижню позаду кутніх зубів

У собаки довжина губ в 2 раза більша за довжину щік, у свині в 1,3 раза; у жуйних і коня губи становлять лише 0,6 довжини щік. Основу щік утворюють щічні та губні м’язи. У задній частині щоки прикриті жувальним м’язом. У слизовій оболонці щік відкриваються протоки щічних залоз і розміщений сосочок привушної слинної залози.

У великої рогатої худоби щоки утворюють об’ємний защічний присінок. Найвищі та найгустіше розміщені сосочки в ділянці від кута рота до початку кутніх зубів. Сосочок протоки привушної слинної залози відкривається на рівні 3–4-го верхнього кутнього зуба. На слизовій оболонці щік є конусоподібні сосочки, зроговілі верхівки яких спрямовані назад.

У свині й собаки щоки короткі, протоки привушних слинних залоз відкриваються відповідно на рівні 4–5-го і 3-го кутніх зубів.

Нерви: n. buccális (чутливий) і n. fasciális (руховий).

Судини: a. faciális.

А у коня щоки довгі, сосочок протоки привушної слинної залози відкривається на рівні 3-го кутнього зуба.