1.5. М’яке піднебіння

М’ ’ яке піднебіння — palátum mólle, або піднебінна завіска — vélum palatínum, — є продовженням каудально твердого піднебіння. Заднійкінець м’якого піднебіння закінчується вільно. М’яке піднебіння рухливе і знаходиться на межі ротової порожнини і глотки, розділяючи їх. Вільний кінець м’якого піднебіння утворює піднебінну дугу — árcus palatínus, яка формує вихід з ротової порожнини в глотку — зів. Від піднебінної дуги відходить дві пари складок слизової оболонки. Одна з них спрямована на стінку глотки в бік стравоходу і формує піднебінноглоткову дугу — árcus palatopharýngeus, а друга продовжується на корінь язика і на межі з його тілом утворює піднебінно-язикову дугу árcus palatoglóssus . Слизова оболонка м’якого піднебіння з боку ротової порожнини вистелена багатошаровим плоским епітелієм, наякому розсіяні отвори слизових піднебінних залоз — gll. palatínae. Протилежний бік м’якого піднебіння, що контактує з повітрям, вистелений псевдобагатошаровим миготливим епітелієм, на якому відкриваються отвори невеликих серозних залоз.

М’яке піднебіння утворене двома шарами слизової оболонки,між якими лежить м’язовий шар, представлений цілою низкою м’язів (рис. 5.10), які викликають рухи, переважно напруження та підняття. Основою м’якого піднебіння є:

1) піднебінний м’яз 2 — m. palatínus, що закріплюється широким пластин-частим сухожилком до краю хоан на піднебінних кістках і спрямовується до піднебінної дуги;

2) напружувач м’якого піднебіння 3 — m. ténsor véli palatíni, який починається на м’язовому відростку вискової кістки і прямує до гачка 4 крилоподібної кістки, перекидається через останній і спрямовується до передньої частини м’якого піднебіння. М’яз допомагає проковтувати харчову грудку;

3) підіймач м’якого піднебіння 6 — m. levátor véli palatíni — починається поряд з напружувачем, але медіальніше. Він підіймає м’яке піднебіння під час проковтування харчової грудки і одночасно розширює зів. Крім того, в м’якому піднебінні є піднебінний апоневроз 1 і бере початок піднебінно-глотковий м’яз 5 .

М’яке піднебіння не у всіх тварин однакове. У собаки воно коротке, і тварини можуть вільно дихати ротом, в інших, навпаки, воно довге ( кінь ) і може своїм вільним кінцем щільно прилягати до кореня язика, перекриваючитаким чином доступ повітря через ротову порожнину. М’яке піднебіння має

своєрідну будову у верблюда — воно довге, спрямоване горизонтально назад зверху від гортані. У самців одногорбого верблюда в період парування м’яке піднебіння набрякає і випадає з ротової порожнини у вигляді міхура.

Співвідношення твердого і м’якого піднебінь у свійських тварин різне: у жуйних — 2,7 : 1, коня — 2 : 1, свині — 2,6 : 1, собаки — 1,7 : 1 і верблюда 1,9 : 1.

Парний піднебінний мигдалик — tonsílla palatína (рис. 5.11, 9 ) — складається із скупчення лімфоїдної тканини, слизових залоз та лімфоїдних вузликів, які закладені в слизовій оболонці стінки мигдаликових крипт. Піднебінні мигдалики у великої рогатої худоби мають овальну форму і часточкову будову. В них проходить з боку порожнини язикового відділу глотки головна крипта значного діаметра. У собаки мигдалики розміщені в глибоких синусах. У коня мигдалики побудовані за дифузним типом і лежать по боках кореня язика у вигляді довгастого потовщення з численними мигдаликовими ямочками — fóssulae tonsiláres. У свині парні піднебінні мигдалики займають майже всю вентральну поверхню м’якого піднебіння

У коня в передній частині м’якого піднебіння під слизовою оболонкою на серединній лінії лежить непарний мигдалик — tonsílla véli palatíni.

Нерви: : n. palatínus májor, pléxus pharýngeus.

Судини: : a. palatína ascéndens, a. palatína mínor.

М’ язи м’ якого піднебіння великої рогатої худоби (за Г. О. Гіммельрейхом,1980):

1 — піднебінний апоневроз;

2 — серединний м’яз м’якого піднебіння (піднебінний м’яз);

3 — напружувач м’якого піднебіння;

4 — гачок крилоподібної кістки;

5 — піднебінно-глотковий м’яз

6 — підіймач