7. Кримінологічна характеристика особистості неповнолітніх злочинців.

Стосовно кримінологічної характеристики особи неповно­літнього злочинця зауважимо, що їй властиві певні біологічні та психологічні особливості: брак соціального досвіду, неза­вершеність формування соціальних установок; підвищена навіюваність, високий рівень конформізму; орієнтація на неформальну групу; прагнення показати себе дорослим, самоствердитись; продемонструвати незалежність, відсутність почуття страху, зневажливе ставлення до небезпеки, криміна­льної відповідальності; злочинна "романтика",''готовність "узя­ти на себе" чужу провину, плазування перед досвідченими зло-діями-рецидивістами; втрата почуття відповідальності перед сім'єю і суспільством за свою поведінку і майбутнє; орієнтуван­ня на єдину мить, невигадливу втіху тощо. Гра на цих почут­тях робить неповнолітніх здобиччю дорослих злочинців. До основних належать такі типи неповнолітніх злочинців:

особи, які взагалі спрямовані позитивно, скоюють злочин з легковажності, через непідготовленість до правильного виходу із ситуації, що склалася, а також через випадко­ вий збіг обставин;

особи, яких до злочину призвела ситуація, що виникла в результаті нестійкості загальної спрямованості особи;

особи з негативною спрямованістю, що не досягла рівня усталеності (це особи з передкримінальним досвідом);

особи із сформованою стійкою антисоціальною спрямова­ністю (мають кримінальний досвід).

Застосовуючи загальну типологію особи злочинця, можна виокремити чотири основних типи неповнолітніх, які вчинили злочини внаслідок:

- випадкового збігу обставин, легковажності та непідготовленості до опору ситуації, всупереч загальній позитивній спрямованості особи;

- того, що особа з нестійкою загальною спрямованістю опинилася у відповідній ситуації;

- переважної негативної спрямованості особи, що не досягла віку, рівня стійкої переваги злочинної поведінки над іншими варіантами;

- стійкого домінування активної антигромадської спрямованості особи, що зумовлює поведінку підлітка;

- впливу дорослих злочинців-“наставників”, однолітків задля зміцнення авторитету.

Для емоційно-вольової сфери неповнолітніх злочинців типовими є послаблення почуття сорому, нестриманість, брутальність і жорстокість, нестійкість і несамокритичність. Значне ослаблення вольових якостей є в 15-25% випадків.

Нервово-психічні розлади в неповнолітніх, що вчинили злочини, зустрічаються в 3-6 разів частіше, аніж у їх право слухняних однолітків. Такі розлади – це зазвичай не важкі чи стійкі захворювання, а психопатичні риси, залишкові явища після травм.

Неповнолітнім злочинцям властиві істотні викривлення моральної та правової свідомості:

- тлумачення совісті виходячи із особистих бажань чи групової солідарності;

- орієнтація на одержання термінового задоволення;

- байдужість до переживань і страждань інших людей; прагнення самоствердитися за рахунок більш слабких;

- законодавчі заборони розглядаються як формальні;

- соціальна роль закону ігнорується, він протиставляється доцільності, а групові норми – нормам закону;

- неадекватне розуміння дозволеної та недозволеної поведінки;

- формується вороже-недовірливе ставлення до правоохоронних органів;

- поширена переконаність у можливості уникнути покарання за вчинене тощо.

Питома вага осіб чоловічої статі серед неповнолітніх злочинців становить 90-95%.

Культурно-освітній рівень більшості неповнолітніх злочинців є істотно нижчим порівняно з однолітками. Значною є частина неповнолітніх, які погано навчаються, а також осіб, які залишили школу.