4. Зв’язок кримінально-виконавчого права з іншими галузями права

Як елемент системи українського права кримінально-виконавче право є складовою частиною кримінально-правового комплексу в який входять кримінальне право, кримінальний процес та кримінально-виконавче право. Їх норми з різних позицій регулюють суспільні відносини, що виникають в процесі і з приводу застосування кримінального покарання. Так, якщо призначення покарання здійснюється відповідно до норм кримінального і кримінального процесуального законодавства, то виконання і відбування покарання – відповідно до норм кримінально-виконавчого законодавства. В стою чергу, звільнення від відбування покарання регламентується нормами трьох галузей права: КП, КПП, КВП. Ці галузі мають схожість у предметі і методі правового регулювання, крім того вони мають загальні інститути.

Кримінальне право для галузей права, що регулюють питання протидії злочинності, є базовим. Нормами кримінального права визначається система кримінальних покарань, воно формулює поняття, цілі, підстави кримінальної відповідальності і покарання та звільнення від нього, тобто визначає ключові юридичні категорії і поняття, віддаючи кримінально-виконавчому праву регулювання суспільних відносин у сфері виконання/відбування покарання.

Формою реалізації матеріального права, є процесуальний закон. Для кримінального права такою формою його реалізації є не тільки кримінально-процесуальне, а й, в деякій мірі, кримінально-виконавче законодавство, яке в певній мірі виконує службову (обслуговуючу) функцію щодо кримінального права. Кримінальний закон визначає сутність різних видів покарання, а кримінально-виконавче законодавство – його зміст, регламентує порядок їх виконання, встановлює обсяг позбавлень або обмежень прав і законних інтересів засуджених.

Норми кримінального права можуть бути реалізовані і кримінальним процесуальним правом, однак це відбувається тільки при притягненні особи до кримінальної відповідальності, призначенні покарання. Після вступу вироку суду в законну силу починає діяти кримінально-виконавча процедура, яка встановлює порядок реалізації санкції кримінально-правової норми.

Норми кримінального і кримінально-виконавчого права найбільш тісно співвідносяться та взаємодіють при здійсненні класифікації та розподілі засуджених, під час вирішення питань умовно-дострокового звільнення засуджених від відбування покарання та заміни невідбутої частини покарання більш м’яким. Класифікація злочинів, передбачена нормами кримінального права, має пріоритетне значення для класифікації засуджених під час відбування ними покарання. Кримінально-правовими критеріями класифікації є: характер і ступінь суспільної небезпеки вчиненого злочину, форма вини, наявність судимості, відбування в минулому позбавлення волі. Кримінально-виконавча класифікація будується на основі кримінально-правової і пов’язана з поведінкою засуджених у період відбування покарання та необхідністю їх роздільного тримання. Її мета – забезпечити диференційоване виконання покарання і виключити можливість негативного впливу одних засуджених на інших.

При співставленні норм кримінального і кримінально-виконавчого права важливо те, що перше визначає сутність покарання, а друге – його зміст (умови відбування покарання засудженими). Тому кримінальний закон делегує кримінально-виконавчому закону повноваження визначати правообмеження для засуджених та їх межі.

Кримінально-виконавче право тісно взаємопов’язане з кримінальним процесуальним, насамперед, з його положеннями, які відносяться до виконання вироку. Адже саме з початку виконання обвинувального вироку виникають кримінально-виконавчі правовідносини, починають реалізовуватися норми кримінально-виконавчого права. Обидві галузі мають загальний понятійний апарат, суміжні інститути і норми. Так, у нормах кримінального процесуального права встановлюється процесуальний порядок призначення покарання і звільнення від нього. Підготовка ж до звільнення під час відбування покарання, процес постпенітенціарного впливу на звільнених, надання їм допомоги з метою соціальної адаптації і ресоціалізації передбачені нормами кримінально-виконавчого права.

Крім кримінального і кримінального процесуального права кримінально-виконавче право тісно пов’язане з конституційним правом при регулюванні правового статусу засуджених. Так, при відбуванні позбавлення волі на певний строк залишаються без змін такі конституційні права засуджених, як рівність перед законом, право на охорону здоров’я і медичну допомогу, безпечні умови праці, право на охорону людської гідності, захист від катувань, насильства, іншого жорстокого або принижуючого людську гідність поводження або покарання тощо.

Норми кримінально-виконавчого права помітно втручаються у сферу трудового, цивільного, сімейного, фінансового та інших галузей права. Тією чи іншою мірою вони закріплюють правила поведінки, які в умовах звичайного життя врегульовані нормами цих галузей. При створенні відповідних норм кримінально-виконавчого права за основу брали норми названих галузей права, які набули при цьому нового змісту і лише за формою нагадували норми зазначених галузей права. Іншими словами, частина норм кримінально-виконавчого права є результатом «трансформації» норм інших галузей права. Така видозміна норм пов’язана з виникненням у громадянина статусу засудженого.

Зокрема, норми кримінально-виконавчого, цивільного і трудового права застосовуються при притягненні засуджених до матеріальної відповідальності. Згідно з ст. 136 КВК України засуджені до позбавлення волі несуть матеріальну відповідальність за заподіяні під час відбування покарання матеріальні збитки державі згідно із законодавством. Якщо збитки заподіяні у процесі виконання трудових обов’язків, засуджені несуть матеріальну відповідальність у розмірі і на підставах, встановлених законодавством про працю. В інших випадках збитки відшкодовуються в розмірі і на підставах, встановлених цивільним законодавством.

Норми трудового права регламентують роботу органів і установ виконання покарань, а також значною мірою і працю засуджених, встановлюють загальні правила охорони праці і техніки безпеки тощо. Норми адміністративного права застосовуються щодо питань управління органами і установами виконання покарань, норми сімейного права – при укладанні чи розірванні засудженими шлюбу тощо.

Таким чином, кримінально-виконавче право як самостійна галузь права тісно пов’язана з іншими галузями права, оскільки при виконанні покарання зберігається загальногромадянський статус засудженого.