Динамизми

Динамізм – дрібна одиниця, яких можна користуватися щодо індивіда. Він окреслюється «щодо стійкий малюнок енергетичних трансформацій, періодичне виникнення якого притаманно організму протягом його існування як на живу». Вона то, можливо відкритої, громадської, як, наприклад, висловлювання, чи внутрішньої, як, наприклад, мислення чи фантазування.

Салліван незвичайно формулює визначення динамізму: він каже, що це «оболонка для несуттєвих приватних відмінностей». Наприклад, два яблука можуть бути різні з вигляду, але що визначатися як яблука через те, що й відмінності несуттєві. Власне людськими є тідинамизми, типові для міжособистісних відносин. Наприклад, хтось не може поводитися, зазвичай, вороже стосовно якомусь людині чи групі людей, що є проявом динамізму недоброзичливості. Будь-яка звична реакція стосовно одній або кільком людям, становить динамізм. Взагалі динамизми однакові всіх, але спосіб висловлювання їх різний – залежно від цієї ситуації.

Динамізм зазвичай задіяла певну область тіла, з якої взаємодіє з середовищем. Більшість динамізмов служить задоволення потреб організму. Проте є важливий динамізм, що виникає як наслідок тривоги. Він називається Я-системою.

«Я-система»

Я система – це одна з тих почуттів, що може передаватися; спочатку вона передається від до дитини і потім пов’язані з загрозою безпеки. А, щоб уникнути тривоги (актуальною чи потенційної) чи звести її до мінімуму, люди використовують різні засоби захисту й контролю над своєю амбіційною поведінкою. Ці заходи для безпеки формують Я-систему, розрізнювальну одні форми поведінки й яка забороняє інші. Принаймні зростання складності Я-системи, вона перешкоджає оцінці людиною себе та її поведінки, прибирає протистояння між тим, що становить осіб у насправді, і тих, що про неї «каже»Я-система.

Салліван має на увазі, що у більш раціональному суспільстві не утворилися б причини, якими дитина відчуває тривогу; і, щоб із тривогою впоратися, він мусить опановувати методи, які йому нехарактерні. Хоча учений визнає, у сучасному суспільстві для уникнення тривоги розвиток Я-системи конче потрібне, він визнає і те, що Я-система, наскільки ми сьогодні неї знаємо, недосконала. Він: «Я виступає змістом свідомості завжди, коли людина цілком комфортно почувається плані самоповаги, престижу серед товаришів і ще поваги та вшанування, що йомувиказиваются».

Персоніфікація

Персоніфікація – це індивідуальний образ себе чи іншого. Він представляє комплекс почуттів, відносин, уявлень, Наприклад, персоніфікація доброї матері виникає в дитини на зв'язку з, що мати няньчить і піклується про неї. Будь-яке ставлення для людей має тенденцію формувати сприятливий образ. Персоніфікація ж поганий матері виникає внаслідок переживань, пов’язані з тим, що вона спонукає тривогу. Тривожна мати персоніфікується як погана. Ці які виникли у нас образи рідко відповідають людей, яких описують насправді. Спочатку їх підґрунтя для побудови приватних відносин, але закріплюються і впливають на ставлення до інших людей. Так, людинаперсонифицировавший батька як неприємного людини з диктаторськими схильностями, може проектувати цю персоніфікацію інших чоловіків старшого віку, наприклад, вчителів.

Тобто щось, на ранніх вікових стадіях слугувало як свідчення тривоги, може втручатися у виникаючі пізніше міжособистісні стосунки. Ці образи показують спотворені ставлення до значимих у цих момент людях. Персонификации, розділяються багатьма людьми, називаються стереотипами. Це – уявлення, щодо яких існує єдиної думки багатьох. Приклади поширених у нашій культурі стереотипів – розсіяний професор, безкомпромісний художник, тупий чиновник.