Стадії розвитку

Салліван виділяв шість стадій, які відбуваються у період від дитинства і по зрілості. Це:

1)дитинство;	4) предюність;
2) дитинство;	5) рання юність;
3) ювенальная ера;	6) пізня юність;

Період дитинства триває від народження до появи членороздільної промови. Годівля дає дитині його перший міжособистісний досвід. Інші

х арактеристики дитячої стадії:

1) перехід від прототаксичного до паратаксичного способу пізнання, тобто зв’язок між подіями перестає логічно пов’язаної;

2) освіта персонификацій як-от погана, тривожна, отвергающа матір та хороша, спокійна, приймаюча, дає задоволення мати;

3) виникнення зачатків Я-системи;

4) тіло дитини змінюється, що дозволяє йому навчитися задовольняти своє напруга;

Перехід від дитинства до дитинства можливим завдяки оволодінню розумом і організації переживань. Дитинство триває від появи промови раніше виникнення потреби у грі. Крім іншого, мовне розвиток уможливлює змішанняперсонификаций, наприклад, гарної і поганий матері, та розвитку Я-системи. Розвиток символічних можливостей дозволяє дитині гратися у дорослого – Салліван називає це драматизацією – й проявляти інтерес до різноманітних видам активності, відкритим і прихованим – Салліван називає їх стурбованостями.

Найбільш драматичною подією дитинства є трансформація до недоброзичливості; дитина довідається, що, крім добра є і зло. Якщо це почуття стає достатньо сильним, то дитина може надалі не сприймати добре ставлення людей. Дитина немов промовляє: «Колись усі було чудово, але це доти, що мені довелося поводитися з людьми». У період дитинства з’являється сублімація, яку Салліван визначає як «мимовільну заміну поведінкового стереотипу, яке зіштовхнеться з тривогою чи вступило в протиріччя з Я-системой, на соціально прийнятнішу активність, стереотип, задовольняє тієї частини мотиваційної системи, яка стала причиною проблеми». Дитина знімає своє напруга, відгукуючись інші справи. Надлишок напруги, не знятий сублімацією, знаходить розрядку в символічних уявленнях, наприклад, в кошмарах.

Ювенальна стадія охоплює більшу частину шкільного життя. Це період здобуття досвіду взаємодії з людьми, пошук авторитетів поза сім’ї, здобуття змагальних властивостей, розуміння що таке відкидання, групове почуття. Величайшим подією цього періоду є виникнення ставлення до життєвої орієнтації. «Людина орієнтується у житті тією мірою, як і може сформулювати (чи зрозуміти інтуїтивно) таке: інтеграційні тенденції (потреби), що характеризують міжособистісні стосунки людини; обставини досягнення задоволення і відносного звільнення з тривоги; більш-менш віддалені мети, заради яких можна відмовитися від нинішніх можливостей задоволення потреб або підвищення престижу».

Відносно короткий період предюності відзначений потреби у близьких стосунки з «рівним», людиною тієї статі та працездатного віку.

1.Скільки існує характеристик дитячої стадії?

А) п’ять

Б) десять

В) чотири

Г) дві

2. Скільки існує джерел напруги?

А) дві

Б) три

В) шість

Г) всі відповіді вірні

3. Яка із систем міжособистісних відносин Саллівана ,може передавати?

А) дисперсія

Б) «Я- система»

В) динамізм

Г) нема вірної відповіді

4.Індивідуальний образ себе чи іншого це?

А) персоніфікація

Б) драматизм

В) когнітивні процеси

Г)напруга

5.Скільки книг опублікував Салліван?

А) три

Б) дві

В) одну

Г) вірної відповіді нема

6. За Салліваном особистість це-?

А) якась сутність, яка пов’язана з людським суспільством і залежить від нього

Б) об’єкт розглядає мого окремо індивіда

В) сукупність копцентуальних відносин

Г) всі відповіді вірні

7. «Оболонка для несуттєвих приватних відмінностей»,це вивчення якого процесу?

А) «Я –система»

Б) персоніфікація

В) динамізм

Г) нема вірної відповіді

8.Що передбачає психіатрія,що виникають у міжособистісних відносинах?

А) освідомлення проблеми

Б) вивчення феноменів

В) вивчення центрів різних процесів

Г) вивчення когнітивних процесів

9. Зв’язок між подіями, які виникають приблизно одночасно, але логічно між собою пов’язані,який це спосіб?

А) конгнитивний

Б) Я-система

В) синтаксичний

Г) парасинтаксичний

10.Найбільш драматична подія дитинства за Салліваном?

А) трансформація до недоброзичливості

Б) дипресія

В) криза

Г) нема вірної відповіді

На закінчення відзначимо, що хоча Г. Салліван обґрунтував власну особистісну типологію, в основі якої – переважання тієї чи іншої психологічної проблематики (наприклад, «вічний підліток», «негативіст», «заїка» тощо), він все ж дотримувався гіпотези, яку виклав наступним чином: «Кожен в набагато більшому ступені людина, ніж що-небудь інше, і аномалії міжособистісних ситуацій, оскільки вони не похідні від мови або звичаїв, є функцією відмінностей і відносної зрілості включених до них осіб ».

Проведення профілактико – корекційної програми: «Я не конфліктна особистість».

«Тренінг підвищення конфліктної компетентності студентів»

Розроблений з урахуванням чинників міжособистісних конфліктів у цьому віці, актуалізував прагнення до доброзичливості, зумовив зростання рівня комунікативних вмінь, підвищення здатності контролювати себе у процесі спілкування, зростання рівня готовності до ефективного розв’язання конфліктів, зниження рівня конфліктності, тривожності. Тренінгова програма «Профілактика міжособистісних конфліктів студентів у малій групі».

Мета: розвивати навички спілкування, формувати толерантне ставлення до людей та уміння конструктивно виходити з суперечливої ситуації.

Завдання:

1. розвиток емоційної сфери: формування уміння розрізняти емоції, називати й виражати їх; формування навичок встановлення контактів; Сприяти зниженню емоційної напруженості в групі:

2. розвинути в студентів здатність розуміти емоційний стан іншої людини й уміння адекватно висловити свій.

3. сприяти формуванню навичок позитивного впливу на інших.

4. скоригуватимоделі поведінки через рольові ситуації.

5. засвоїти навички переговорів і конструктивної взаємодії.

Етапи програми:

1. Розвиток емоційної сфери студентів та вмінь керувати емоціями.

2. Зниження рівня агресивності.

3. Формування комунікативних навичок.

4. Формування навичок знаходити конструктивний вихід з конфліктної ситуації.

Структура тренінгу

І. Розминка.

Мета: розминка учасників, їхнє емоційне входження у тренінгові заняття.

ІІ. Основна частина : психологічні вправи, етюди, пантоміма, рольові та рухливі ігри, криголами.

ІІІ. Розслаблення.

Мета: Вихід із психологічної атмосфери, яка виникла під час основної частини заняття.

І етап Розвиток емоційної сфери студентів та вмінь керувати емоціями. «Знайомство» Учасники поділяються на пари. Ведучий дає 5 хвилин на завдання. За цей час кожен має розповісти партнерові про себе і навпаки. Після цього один студент стає за спиною другого, кладе руки йому на плечі і знайомить з групою. Розповіді про партнерів здійснюються по колу за годинниковою стрілкою. «Прийняття правил групи» Шляхом спільних обговорень створюються правила і одразу записуються на великому аркуші паперу.

ІІ етап Зниження рівня агресивності. «Нетрадиційне привітання» Учасники ходять по кімнаті й за командою ведучого при зустрічі вітаються:

а) долонями;

б) колінками;

в) чолом;

г) боком.

ІІІ етап Формування комунікативнихнавичок. «Компліменти» Учасники, сидячи у колі, обмінюються компліментами за годинниковою стрілкою. «Жестові етюди». Один учасник групи показує жестами закінчену ситуацію і залучає до неї інших членів групи (наприклад, відкручує кран і миє руки, умивається, набирає воду в долоні і передає її по колу).

ІV етап. Формування навичок знаходити конструктивний вихід з конфліктної ситуації. Вправа зі Здоровчиком Передаючи Здоровчика (м’яку іграшку) учасники виголошують привітання групі, свої почуття, думки, які в них є на цей момент. «Відкрите серце». Ведучий дає першому учаснику вирізане з червоного картону велике серце. Студент має розповісти, що він відчуває, коли його дражнять чи сміються, або не помічають і запропонувати свої методи боротьби з подібними ситуаціями. Коли він усе розповість, серце передається по колу.

Контрольні питання:

1. Поняття міжособистісна теорія?

2. Біографічні дані вченного?

3. Основні процеси міжособистісної теорії?

4. Основні стадії та характеристики розвитку дитинства за Салліваном?

5. Характеристика власної особистісної типології?