Тема 7 Кредитування підприємств

1. Сутність та необхідність залучення кредитів

2. Банківське кредитування підприємств

3. Небанківське кредитування підприємств

1. З економічного погляду кредит — це форма позичкового капі­талу (в грошовій або товарній формах), що надається на умовах терміновості, повернення, платності, цільового характеру і забезпечення та обумовлює виникнення кредитних відносин між тим, хто надає кредит (кредитором), і тим, хто його отримує (позичальником).

Загальноекономічною причиною появи кредитних відносин є товарне виробництво. Основою функціонування кредиту є рух вартості у сфері товарного обміну, в процесі якого виникає роз­рив у часі між рухом товару і його грошовим еквівалентом, від­бувається відокремлення грошової форми вартості від товарної. Якщо рух товарних потоків випереджає грошовий, то підприємс­тва — споживачі товарів із настанням моменту плати за них не завжди мають достатні кошти, а це може спинити нормальний процес відтворення. Коли рух грошових потоків випереджає то­варні, то на підприємствах накопичуються тимчасово вільні кошти.

Виникнення і функціонування кредиту пов'я­зане з необхідністю забезпечення безперервного процесу відтво­рення, із тимчасовим вивільненням коштів у одних підприємст­вах і появою потреби в них у інших. При цьому виникнення кре­дитних відносин зумовлюється не самим фактом незбігу в часі відвантаження товару і його оплати, а узгодженням між суб'єк­тами кредитних відносин умови щодо відстрочки платежу через укладання кредитної угоди. Але оборот товарів є не єдиною причиною появи кредитних взаємовідносин. Нині кредитні відноси­ни виникають за будь-якої економічної чи фінансової операції, що пов'язана із заборгованістю одного з учасників такої операції.

Поряд з об'єктивною основою існують специфічні причини виникнення і функціонування кредитних відносин, що пов'язані з необхідністю забезпечення безперервності процесу відновлення.

Суб'єктами кредитних відносин можуть бути будь-які само­стійні підприємства. Кредитні відносини характеризуються тим, що їх суб'єктами є дві сторони: одна з них у рамках конкретної кредитної угоди називається кредитором, інша — позичальни­ком. Грошові чи товарно-матеріальні цінності, витрати або вико­нана робота та надані послуги, щодо яких укладається кредитний договір, є об'єктом кредиту.

Основними об'єктами короткострокового кредитування в оборотні кошти є:

• виробничі запаси (сировина, основні й допоміжні матеріали, запасні частини, паливо, інструмент);

• незавершене виробництво та напівфабрикати власного виробництва;

• витрати майбутніх періодів (сезонні витрати, витрати на освоєння випуску нових виробів тощо);

• готова продукція і товари;

• платіжні та розрахункові операції з постачальниками й покупцями.

Об'єктами довгострокового та середньострокового кредиту­вання є капітальні вкладення, пов'язані з реконструкцією підпри­ємства, його технічним переозброєнням, упровадженням нової техніки, удосконаленням технології виробництва, а також інші витрати, що ведуть до збільшення вартості основних засобів. До таких кредитів підприємства вдаються, якщо відчувають брак власних коштів, призначених на ці цілі, а саме: прибутку й амор­тизаційних відрахувань.

Використання різноманітних форм кредитування підприємст­ва прискорює рух грошових і матеріальних ресурсів та сприяє підвищенню ефективності фінансово-господарської діяльності. Визначаючи потреби в кредитах, підприємства виходять із за­гальної потреби в коштах і наявності таких.

Кредити, які можуть отримати підприємства, класи­фікуються за такими ознаками:

• за кредиторами;

• за формами та видами;

• за метою використання;

• за терміном надання;

• за забезпеченням;

• за порядком надання.

Кредиторами підприємств можуть бути:

• банки та спеціалізовані фінансово-кредитні інститути (банківський, лізинговий кредити);

• підприємства (комерційний кредит);

• держава (державний кредит, який надається через уповно­важені банки);

• міжнародні фінансово-кредитні установи (відкриття кредит­них ліній через уповноважені банки).