Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
TDP част 2.rtf
Скачиваний:
0
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
576 Кб
Скачать
☆

82) Систематизація законодавства: поняття та способи.

Систематизація законодавства - це діяльність із впорядкування і зведення нормативно-правових актів (або їхніх елементів) у цілісний комплекс.

Систематизацію законодавства здійснюють з метою полегшення встановлення й усунення дефектів, внесення коректив у законодавство; підвищення ефективності законодавства; забезпечення зручності користування ним, полегшення відшукання юридичної 158

норми, яка підлягає застосуванню чи реалізації; сприяння вивченню законодавства, а також його дослідженню.

Формами систематизації законодавства є:

> інкорпорація - це спосіб систематизації законодавства, який полягає в об'єднанні за певним критерієм групи нормативно-правових актів в одному збірнику, не вносячи ніяких змін у зміст норм права цих актів;

> консолідація - це поєднання багатьох нормативно-правових актів з одного питання різних епох і зведення їх в один акт, а також пристосування їх до нових економічних і політичних відносин.

Зміст правовідносин при консолідації не змінюється;

> кодифікація - це спосіб систематизації законодавства, який полягає у змістовній переробці й узгодженості певної, пов'язаної спільним предметом регулювання, групи юридичних норм та об'єднанні їх в єдиному нормативно-правовому акті. Отже, така систематизація завжди має офіційний (правотворчий) характер;

> звід законів - це такий вид систематизації, який поєднує в собі всі види систематизації, а також процес прийняття нових актів.

> Інкорпорація буває:

> за юридичним значенням: а) офіційна (підготовка і видання правотворчими органами або уповноваженими за їх рішенням організаціями збірників чинних нормативно-правових актів); неофіційна (підготовка і видання збірників нормативно-правових актів неправомочними органами держави або будь-якими іншими організаціями чи особами);

> за обсягом: а) загальна (генеральна); б) галузева; в) міжгалузева; г) спеціальна (за окремими інститутами однієї галузі законодавства);

> за критеріями об'єднання нормативно-правових актів: а) предметна; б) хронологічна; в) суб'єктна (залежно від органу, яким видано інкорпоровані акти) та ін.

Існує також кілька видів кодифікації:

> за обсягом: а) галузева; б) міжгалузева; в) спеціальна;

> за формою вираження: а) основи законодавства; б) кодекс; в) статут; г) закон; д) положення та ін.

83 . Механізм правового регулювання : поняття види .

Механізм правового регулювання — це взята в сукупності система правових засобів, за допомогою яких здійснюється правове регулювання суспільних відносин.

Види правового регулювання можна класифікувати за такими критеріями:

За використаним правовим інструментарієм і "обсягом" суспільних відносин, на які поширюється правове регулювання. Розрізняють нормативне (загальне) і піднормативне (індивідуальне) регулювання.

o Нормативне правове регулювання - це регламентація загальних суспільних відносин правовими нормами, закріпленими в нормативно-правових актах, нормативно-правових договорах та інших формах права, які (норми) розраховані на багаторазове застосування за наявності передбачених ними обставин. Обсяг суспільних відносин, на які поширюється нормативне правове регулювання, є кількісно невизначеним; коло осіб не окреслене персонально; часові межі дії норм чітко не встановлені {безстроковість дії).

Нормативне правове регулювання охоплює законодавче і підзаконне регулювання.

Законодавче регулювання буває:

а) повне законодавче, що виключає будь-яке підзаконне регулювання;

б) основне, відправне, що передбачає його конкретизацію підзаконним регулюванням державних органів чи об'єднань громадян.

Підзаконне нормативне регулювання - це регулювання суспільних відносин правовими нормами, закріпленими в підзаконних нормативно-правових актах держави й актах об'єднань громадян.

* Піднормативне (індивідуальне) правове регулювання - це регулювання конкретних суспільних відносин, що ґрунтується на нормативному регулюванні, яке не вичерпане нормотворцем і допускає додаткове регулювання стосовно персонально визначених осіб і конкретних діянь. Здійснюється за допомогою: 1) актів застосування права, розрахованих на одну конкретну життєву ситуацію, одну конкретну особу; 2) індивідуальних договорів. Припиняється з реалізацією відповідних індивідуальних правових приписів (короткостроковість дії).

Розрізняють піднормативне (індивідуальне) регулювання - правозастосовне й договірне.

Правозастосовне регулювання, натомість, поділяється на правонаділяюче (нарахування пенсії); правоохоронне (охорона громадського порядку); правозахисне (відновлення прав на втрачені цінні папери на пред'явника і векселі). Суб'єктами такого регулювання виступають державні органи - суди, органи адміністрації, органи внутрішніх справ та ін. Здійснюється третіми особами - не учасниками регульованих відносин.

Договірне регулювання {саморегулювання). Суб'єктами цього регулювання виступають учасники договорів, угод, контрактів. Наприклад, договори оренди, купівлі-продажу, перевезення, надання послуг, трудові договори, кредитні договори та ін. (ст. 626-1308 Цивільного кодексу України). Здійснюється самими учасниками відносин.

За розподілом компетенції щодо правового регулювання суспільних відносин регулювання може бути:

- централізованим - здійснюється з єдиного центру, є компетенцією вищих і центральних органів влади (визначення Верховною Радою України засад внутрішньої і зовнішньої політики);

- децентралізованим - здійснюється нижчими органами і установами шляхом делегування їм багатьох повноважень згори при підпорядкуванні центру (здійснення органами місцевого самоврядування делегованих повноважень органів державної влади).

За рівнем юридичних засобів, що застосовуються у правовому регулюванні, розрізняють регулювання:

- субординаційне - передбачає одностороннє регулювання суспільних відносин, коли суб'єкт правового регулювання видає правові акти відповідно до його місця в системі органів влади за їх ієрархією, вимагаючи підпорядкування нормам права, що містяться в цих актах, з боку осіб, на яких поширюється їх дія (закон про загальний військовий обов'язок);

- координаційне - передбачає двостороннє або багатостороннє регулювання суспільних відносин, коли суб'єкт правового регулювання видає правові акти, попередньо узгоджуючи зміст норм права з особами, на яких поширюється їх дія, або залучаючи цих осіб до формулювання таких норм (прийняття статуту місцевої громади);

- автономне (допоміжне щодо субординаційного і координаційного) - передбачає самостійне визначення особою власного варіанта законослухняної поведінки у сфері, не врегульованій правом, без порушення прав інших осіб, без вступу з ними у безпосередні стосунки (обрання власником квартири спеціально не обговореного в законодавстві способу її використання, якщо при цьому не порушуються права інших власників).

Соседние файлы в предмете [НЕСОРТИРОВАННОЕ]