2. Характеристика структури мотивації (потреби, мотиви, інтереси)

Основою виникнення і розвитку будь-яких соціальних явищ, в т.ч. і фізичного виховання, як є індивідуальні потреби особистості (біологічні, соціальні, ідейні), колективні, суспільні. Фізичне виховання є видом діяльності, спрямованим на задоволення визначених потреб людини і суспільства. Діяльність – це специфічна форма активного ставлення людини до зовнішнього середовища з метою його цілеспрямованого перетворення. Фізична культура – діяльність спрямована на формування людини як частини світу. (Філософсько-енциклопедичний словник, М., 1922. − С.151). Будь-яка діяльність є усвідомленою, і має мету, завдання, результат і сам процес. Основою діяльності є свідомо визначена мета, що належить до сфери людських ідеалів та цінностей. Сучасний стан науково-технічого розвитку, економіка, політика, яскраво демонструють, що будь-яка діяльність набуває сенсу залежно від її моральної орієнтації. Від впливу на людське існування.

Що ж спонукає людину брати участь у спеціально організованій руховій активності як діяльності безпосередньо не пов’язаній зі створенням матеріальних благ, необхідних для життя.

Мотивація – це сукупність факторів, що спонукає організм до активності та визначає її спрямованість. Мотивація − це узагальнений термін; ним позначають стан, який спонукає людину до певних активних дій. Мотивація допомагає зрозуміти вчинки людини. Концепція мотивації базується як на біологічних, так і на соціальних факторах.

Для кращого розуміння причин, що зумовлюють діяльність конкретної людини у сфері фізичної культури проаналізуємо мотиви, установки, які можуть бути в ній задоволеними. Відзначимо, що задоволення одних потреб сприяє появі нових, а труднощі в якомусь із видів діяльності змушують вдаватися до інших, полегшених форм, де вони можуть бути задоволені з меншими зусиллями. Отже, цей процес об’єднує два фактори: прагнення задовольнити потреби та пошук і вибір форм їх задоволення. У сучасній науці потреби класифікують за різними ознаками: за сферою діяльності, за характером (матеріальні, духовні, естетичні), за функцією (головна, другорядна: постійна, ситуативна), за суб’єктом (індивідуальні, групові, суспільні). Наведемо приклад класифікації, розробленої А. Маслоу:

1 рівень – фізичні потреби (голод, спрага, дихання, відпочинок, вправи).

2 рівень – безпека (захист від природних явищ, соціальної агресії, несправедливості, тиранії і нападу).

3 рівень − афіліація (любов, дружба, увага, сприймання людьми).

4 рівень − потреби власного Я (Его), − самоствердження, статус, автономія, повага, визнання.

5 рівень – самоактуалізація (самореалізація, реалізація індивідуального потенціалу).

Потреби – це те, без чого організм, особистість, соціальна чи вікова група обійтися не можуть, або те, чого їм бракує. Таким чином, потреба є внутрішнім збудником активності.

Психологи класифікують потреби як особливий психічний стан індивіду, коли відчуття незадоволення дає про себе знати шляхом певного способу поведінки. Потреби змушують людину до пошуку способів їх задоволення.

У сфері фізичного виховання можна виокремити такі групи постійних потреб: біологічні, соціальні, ідеальні (за П. Симоновим, 1990).

Біологічні (вітальні) потреби тіла – це потреби в рухові, зміні діяльності, відпочинкові, харчуванні.

Соціальні – спілкування, самоствердження, лідерство, підлеглість, співчуття, наслідування (мода). Ці потреби можуть бути задоволені тільки у процесі спілкування з іншими людьми.

Ідеальні − це духовні потреби особистості − пізнання, творчість, розваги, емоціональне функціонування (отримання позитивних емоцій), діяльність для досягнення мети (рефлекс мети), самовираження.

У сфері фізичної культури можуть бути задоволені не тільки названі потреби, а й багато інших, що здатні підсвідомо спонукати людину до занять фізичними вправами, іграми, спортом.

Кожна з потреб є важливою і не може замінити іншу, якщо навіть якось задоволена повністю, проте не може компенсувати незадоволення в іншій.

На певному відрізку життя якась із потреб буде домінуючою. Мотивація, вибір способу її досягнення визначається природними задатками, соціальними умовами (мораль, закони), але найголовніше − вихованням.

Спонукати до занять з фізкультури і спорту можуть усвідомлені потреби особистості (мотиви, прагнення, цілі): зміцнення здоров’я, підготовка до трудової діяльності, спілкування, отримання матеріальних благ, суспільного визнання (в спорті), організація вільного часу, подорожі та інше.

Мотив – це усвідомлена причина активності людини, спрямована на досягненні мети. На формування мотиву впливає потреба. Потреба породжує вчинки, які супроводжуються внутрішньою психічною і зовнішньою руховою активністю, прагненням позбутися внутрішньої напруги. Людина ставить перед собою мету і спрямовує свою активність для її досягнення.

Потреба та мета не є ідентичними. Та сама потреба може бути задоволеною досягненням різних цілей. Мотив включає розуміння через що і для чого людина повинна проявляти зовнішню активність. Усвідомлення через що пов’язане з потребою, а для чого пов’язано з метою.

Мотив формується під дією внутрішніх і зовнішніх факторів. До внутрішніх належать бажання, потяги, зацікавлення, інтереси, переконання особистості. Щоб залучити людей до систематичних занять з фізичної культури необхідно вивчити мотиви, які б спонукали їх до цього та фактори, які їх формують.

Дослідження науковців (В.В. Петровський, Т.Ю. Круцевич, 1997; В.А. Количев, 1998 та ін.) ілюструють виразні вікові особливості мотивів та інтересів. У дитячому віці, у шкільний період та під час навчання у вищому закладі фізичне виховання виконує конструктивну функцію, сприяючи формуванню особистості. Фізична підготовка розвиває естетику тіла і культуру рухів. Основою мотивації на цьому етапі є прагнення пізнати себе як особистість.

У зрілому віці перед людиною постають завдання, пов’язані із соціальними функціями – сімейними, трудовими, громадськими. Провідним мотивом є бажання зберегти і зміцнити здоров’я, фізичні та психічні сили, сформувати певний імідж.

Зміна мотивації та ставлення до занять фізичними вправами відбувається у молодих жінок, які працюють у комерційних фірмах. Високий рівень конкуренції на отримання престижних посад заставляє їх систематично покращувати свій фізичний розвиток. Посади референтів, секретарів у різних сферах економіки, бізнесу, соціального обслуговування, роботи в банках, туристичних фірмах, шоу-бізнесі потребують бездоганної зовнішності та фігури, що є їх візитною карткою. Взаємозв’язок кар’єри та фізичного іміджу визнають більшість жінок. За даними опитування − 59% жінок цілком впевнені в існування цієї залежності, 32% вважають її незначною і лише 3% − заперечують (В.А. Количев, 1998).

Інтереси – це емоційно позитивні прагнення людини до пізнання чогось. При чому задоволення інтересу на відміну від тривіальної цікавості не спричинює його зникнення. Навпаки, інтерес може змінюватися, розвиватися, ставати більш глибоким і різнобічним. Інтерес є постійним каталізатором енергії людини: він або полегшує діяльність (якщо людина зацікавлена в чомусь, вона виконує роботу із задоволенням), або стимулює вольові зусилля людини. Змушує проявляти терпіння, наполегливість, старання, підсилює цілеспрямованість.

Результати проведених опитувань школярів демонструють, що нині знижується популярність традиційних видів спорту, таких, як легка атлетика, баскетбол, волейбол, бокс та посилює зацікавлення у юнаків атлетичною гімнастикою, різними видами східної боротьби, плаванням, футболом, а в дівчат – гімнастичними вправами, що виконуються під музику – аеробіка, шейпінг, аквааеробіка.