15. Нормативи

Норматив адекватності регулятивного капіталу (норматив платоспроможності банку) Н2 розраховується як відношення регулятивного капіталу (К_R) до сумарних активів і позабалансових інструментів, зважених за ступенем кредитного ризику та зменшених на суму створених резервів за активними операціями (А_r):

Для діючих банків нормативне значення Н2 не може бути меншим за 10%.

+Н1 мінімальний розмір регулятивного капіталу 500 млн грн

16. Методи управління капіталом банку

Головна мета процесу управління банківським капіталом полягає в залученні та підтримці достатнього обсягу капіталу для розширення діяльності й створення захисту від ризиків.

У банківській практиці використовуються два методи поповнення капіталу:

• метод внутрішніх джерел поповнення капіталу;

• метод зовнішніх джерел поповнення капіталу.

За першим методом головним джерелом зростання капіталу є нерозподілений прибуток банку. Реінвестування прибутку — найприйнятніша та порівняно дешева форма фінансування банку, який прагне розширити свою діяльність.

Переваги методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:

• незалежність від кон’юнктури ринку;

• немає витрат із залучення капіталу зовні;

• простота застосування, оскільки кошти просто переводяться з одного бухгалтерського рахунка на інший;

• немає загрози втрати контролю над банком з боку акціонерів.

Недоліки методу внутрішніх джерел поповнення капіталу:

• повне оподаткування, оскільки на поповнення капіталу спрямовується чистий прибуток після виплати всіх податків;

• виникнення проблеми зменшення дивідендів;

• повільне нарощування капіталу.

Залучення капіталу за рахунок зовнішніх джерел можливе кіль­кома способами:

1) емісія акцій;

2) емісія капітальних боргових зобов’язань (субординований борг);

3) продаж активів та оренда нерухомості.

Перевагами цього способу є можливість швидко одержати значні суми грошових коштів, а також поліпшити позиції банку щодо залучення коштів у майбутньому. Але такий підхід має ряд істотних недоліків, які слід брати до уваги:

• висока вартість;

• труднощі розміщення акцій на ринку;

• значне зростання ризику зниження доходів на одну акцію;

• послаблення контролю за банком з боку акціонерів, якщо вони не зможуть самі викупити всі акції нової емісії.

Управління зобов’язаннями банку

17.Методиуправління залученими коштами банку

Метою банківського менеджменту у сфері управління зобов’язаннями банку є залучення достатнього обсягу коштів з найменшими витратами для фінансування тих активних операцій, які має намір здійснити банк. Отже, у процесі формування ресурс­ної бази менеджмент повинен враховувати два основні параметри управління — вартість залучених коштів та їх обсяг.

Сутність цінових методів полягає у використанні відсоткової ставки за депозитами як головного важеля в конкурентній бороть­бі за вільні грошові кошти фізичних і юридичних осіб. Підви­щення пропонованої банком ставки дозволяє залучити додаткові ресурси. І, навпаки, банк, перенасичений ресурсами, але обмеже­ний небагатьма прибутковими напрямами їх розміщення, зберігає чи знижує депозитні ставки.

Нецінові методи управління залученими коштами банку базуються на використанні різноманітних прийомів заохочення клієнтів, які прямо не пов’язані зі зміною рівня депозитних ставок. До таких прийомів належать реклама; поліпшений рівень обслуговування; розширення спектра пропонованих банком рахунків та послуг; комплексне обслуговування; додаткові види безкоштовних послуг; розташування філій у місцях, максимально наближених до клієнтів; пристосування графіка роботи до потреб клієнтів.