1.2 Передумови формування інтеграційних угрупувань у світі

Якщо дивитися через призму історії ми бачимо, що якщо перша половина 20-го сторіччя являлася епохою становлення та формування незалежних національних держав, то починаючи з другої половини 20-го ст. почався процес інтеграції. На фоні закінчення Першої Світової війни, а саме: зростання продуктивних сил та розвиток новітніх технологій постає питання про практичне впровадження ідеї інтеграції. Сама тенденція до реалізації ідеї інтеграції з початку 1950-х років отримала відгук тільки в Європі, а вже починаючи з 1960-х років поширилася і заполонила інші регіони.

Можна виділити найважливіші передумови європейської інтеграції:

• Потреба в протидії цілковитому домінуванню США у світовому господарстві. Адже, створена після війни система міжнародних валютних та інших економічних взаємовідносин, а також система міжнародних економічних організацій – Міжнародний банк реконструкції і розвитку, Міжнародний валютний фонд, Генеральна угода з тарифів і торгівлі і тд. – були створені і побудовані таким чином, щоб зміцнити позиції та вплив США серед політичних союзів, таких як НАТО і тд. на міжнародній арені. Жодна з країн, на той момент, не могла протидіяти та навіть і бути в якості рівноправного партнера США. Для цього і повинен був бути створений тривкий і довгостроковий Економічний союз, єдиний господарський простір, який був би в змозі зіставити конкуренцію національному господарству США.

• Необхідність взаєморозуміння та взаємодія між країнами, зокрема між Францією і Німеччиною. У. Черчиль менш ніж через півтора роки після закінчення Другої світової війни у промові в м. Цюрих сказав: «ми маємо тепер будувати свого роду Сполучені Штати Європи… першим кроком має стати партнерство між Францією та Німеччиною … Франція та Німеччина повинні взяти на себе ініціативу разом» [3,p.5] Після тривалого існування націоналістичних урядів у Європі настав момент для спільного функціонування та співіснування для всіх народів Європи.

• Необхідність миру і безпеки. Європейський Союз та країни-учасниці повинні були гарантувати та запобігти повторенню жорстоких часів двох світових війн. Взаємна співпраця та прийняття сумісних рішень стало бар’єром перед новими конфліктами, адже тісна політична і економічна співпраця пов’язувала країни і ставала перешкодою перед поширення комунізму, який набирав все більших обертів, та економічною експансією з боку США в Європі.

• Очікування на економічний розвиток і добробут. Адже співпраця в межах Євросоюзу мала дати її мешканцям економічну стабільність та впевненість. Спільний ринок мав бути гарантією вільного руху осіб, капіталу, праці, товарів, послуг. Він мав оптимізувати економічну діяльність та розвиток торгівлі цілого континента.

• Утримання стійкої економічної і політичної позиції на міжнародній арені. Країни Європи добре розуміли, що воєнні дії значно послабили місце європейських країн у світі, тому мали прийняти рішучі дії щодо тісної співпраці у тих сферах що були корисні та необхідні для повернення влади та впливу, які вони втратили пісня війни.

Також не можна оминути увагою, для ширшого уявлення, передумови формування інтеграційних формувань у світі. Наприклад північноамериканська модель регіональної інтеграції. Це формування трансконтинентального та континентального напрямків, що розвивають регіональну інтеграцію країн NAFTA. Як і в країнах-учасниць ЄС, NAFTA передбачає два різновиди напрямку : перший це – розширення регіональної інтеграції саме в середині інтеграційного обʼєднання, а другий це – розвиток континентальної інтеграції та сформування американського континентального ринку. Напрям континентального розвитку північноамериканської моделі регіональної інтеграції повʼязан із просуванням взаємодії та ізаємозвʼязку країн що входять до NAFTA з країнами Латинської Америки. Адже цей регіон має важливе стратегічне значення для США. Створення NAFTA основане не лише за географічним фактором, а й необхідністю і можливістю розвитку інтеграції. Адже якщо США не взмозі забезпечити широкий доступ до регіонального ринку на постійній основі , то США втратить свою традиційну привілегію в латиноамериканському регіоні, що спричинить падіння політичного впливу.

Таким чином, поширення та поглиблення інтеграційної взаємодії північноамериканських, латиноамериканських країн, країн Карибського басейну формують основу для розвитку американської континентальної та трансконтинентальної інтеграційної моделі регіональної інтеграції, що повністю узгоджується з метою формування єдиного американського ринку, яку поступово впроваджують США, котрі підримують розвиток Американської зони вільної торгівлі, що обʼєднує всі країни Південної, Центральної та Північної Америки [6, 257 ].

Далі розглянемо азійсько-тихоокеанську модель регіональної інтеграції. Як і в інших моделях регіональної інтеграції, вона орієнтована на поглибленні інтеграційних процесів саме серед країн, що входять до ASEAN не виключаючи зі своїх орієнтирів взаємодії з іншими країнам.

Стратегія інтеграційного розвитку країн містить дві складові, які акцентують увагу:

• На особливостях і напрямах поглиблення інтеграційної взаємодії безпосередньо в межах інтеграційного обʼєднання, яке вже створено.

• На визначенні напрямів інтеграційної політики щодо інших країн, які залучаються до інтеграційної взаємодії в межах континентальної та трансконтинентальної моделі[6,262 ].