Класифікація видів маркетингових стратегій

Ознаки класифікації	Види маркетингових стратегій
За строками розробки та реалізації	1. довгострокові (30-50 років) 2. середньострокові (10-30 років) 3. короткострокові (1-10 років)
За тривалістю життєвого циклу	маркетингові стратегії на стадії впровадження товару на ринок; маркетингові стратегії на стадії росту; маркетингові стратегії на стадії насичення; маркетингові стратегії на стадії спаду.
За станом ринкового попиту	стратегія стимулюючого маркетингу; стратегія синхромаркетингу; стратегія підтримуючого маркетингу; стратегія ремаркетингу; стратегія демаркетингу.
Залежно від загальноекономічного стану фірми	стратегія виживання; стратегія стабілізації; стратегія росту.
За елементами маркетингового комплексу	товарна стратегія; цінова стратегія; стратегія товарного руху; стратегія просування.
За ознакою конкурентних переваг	стратегія цінового лідерства; стратегія диференціації; стратегія фокусування (концентрації).
Залежно від конкурентного становища фірми	стратегія ринкового лідера; стратегія челенджерів; стратегія послідовників; стратегія ринкової ніші.
Залежно від ступеня сегментації ринків збуту фірми:	стратегія недиференційованого маркетингу; диференційованого маркетингу; концентрованого маркетингу.
За напрямок розвитку	1. стратегія інтернаціоналізації; 2. стратегія диверсификації; 3. стратегія сегментації.
Залежно від виду диференціації	товарної диференціації; сервісної диференціації; іміджевої диференціації; кадрової диференціації.
Залежно від методу обрання цільового ринку	стратегія товарної спеціалізації; сегментної спеціалізації; односегментної концентрації; вибіркової спеціалізації; стратегія повного охоплення.

Отже, стратегія визначається як комплексний план діяльності підприємства, який розробляється на основі творчого науково обгрунтованого підходу і визначається для досягнення довгострокових глобальних цілей підприємства. Будь-яка маркетингова стратегія визначає вектор дій підприємства і по відношенню до споживачів, і по відношенню до конкурентів. Вона є довгостроково-орієнтованою; являє собою засіб реалізації маркетингових цілей підприємства; базується на результатах маркетингового стратегічного аналізу; має певну підпорядкованість в ієрархії стратегій підприємства; визначає ринкове спрямування діяльності підприємства; є складове частиною формування маркетингової стратегії, який має певну логіку, послідовність і циклічність. Формування маркетингової стратегії складається із п’яти взаємопов’язаних стадій. Усі вони доповнюють одна одну і в загальному вигляді кінцевим продуктом виходить меркетингова стратегія підприємства. Формування обґрунтованої маркетингової стратегії відіграє важливу роль у забезпеченні досягнення стратегічних цілей підприємства (фірми).

Існують різні підходи та методи розробки конкурентних маркетингових стратегій. Наприклад, метод який засновано на інтуїції (І) може бути використано в ситуації, коли наперед невідомо, що і як треба зробити, але є інтуїтивне відчуття необхідності змін; за таких умов суттєву роль відіграють досвід і знання керівників.

Метод розробки конкурентних маркетингових стратегій, що базується на здоровому глузді (ІІ) використовується в ситуації, коли відомо, що робити, але невідомо як; застосовуються методи «проб і помилок», «експерименту», які потребують участі висококваліфікованих експертів.

Метод розробки конкурентних маркетингових стратегій шляхом компромісу (ІІІ) полягає в оцінюванні ситуації, визначенні напрямків розвитку підприємства немає спільної згоди, але в наявності є володіння науково-методичним та прикладним інструментарієм досягнення стратегічних конкурентних цілей; основну увагу необхідно приділяти досягненню згоди.

Аналітичний метод розробки конкурентних маркетингових стратегій (IV)– для оцінки ситуації, визначення цілей і засобів їхнього досягнення застосовується весь інструментарій стратегічного планування і контролю маркетингового управління конкурентоспроможністю, економіко- математичного моделювання, системного аналізу.

Основою будь-якої конкурентної маркетингової стратегії, як вже зазначалося вище, повинні бути конкурентні переваги, що являють собою унікальні конкурентні активи підприємства або особливу ключову компетентність у сферах діяльності, що є важливим для бізнесу підприємства.

Таким чином, обґрунтувавши необхідність розробки та застосування на підприємстві в сучасних економічних умовах системи маркетингових стратегій управління конкурентоспроможністю підприємства, визначивши зміст стратегії, варто повурнутися до самого значення конкурентоспроможності підприємства та методів її оцінки. Аналіз теоретичних джерел засвідчує, що оцінка конкурентоспроможності підприємства може виходити із зв’язку конкурентоспроможності підприємства і конкурентоспроможності продукції та ефективності функціонування або базуватися на взаємозв’язку конкурентоспроможності підприємства, рівня його потенціалу та ступеня впливу зовнішнього середовища. На основі кожного з цих підходів розроблено різноманітні методики оцінки конкурентоспроможності.

Так, конкурентоспроможність підприємств може бути визначена за допомогою: матричних методів, які засновані на маркетинговій оцінці діяльності підприємства і його продукції; методів, що ґрунтуються на оцінці конкурентоспроможності продукції підприємства, методів, що базуються на теорії ефективної конкуренції з використанням структурного і функціонального підходів; методів, що базуються на теорії рівноваги фірми, і методів, що грунтуються на порівняльних перевагах; комплексних методів; графічних методів; опитування споживачів, виробників; вартісних методів оцінки конкурентоспроможності. До визначення конкурентоспроможності застосовують також економетричні методи, ієрархічно упорядковану систему часткових і інтегральних показників конкурентоспроможності, економіко- математичне моделювання.

Виходячи з наведеного вище необхідно погодитися з Ф. Котлером, що «для того щоб розробити ефективну систему маркетингових стратегій, компанія повинна вивчати своїх конкурентів, а також реальних і потенційних покупців. Найближчі конкуренти компанії працюють на одному з нею цільовому ринку, задовольняючи подібні потреби покупців, і виступають з приблизно однаковими пропозиціями. Компанія повинна приділяти особливу увагу суперникам, що пропонують нові способи задоволення потреб ринку».