4.9 Калькулювання як система обчислення собівартості продукції

Калькулювання - це метод обчислення собівартості виготовлення продукції виконання робіт або надання послуг шляхом вимірювання та розподілу витрат, які належать до того чи іншого об'єкта калькулювання (виробу, процесу, замовлення тощо). Облік кругообігу капіталу ґрунтується на трьох калькуляціях: собівартості придбання (постачання, закупки), виробничої собівартості та повної собівартості реалізованої продукції.

Виділяють такі економічні елементи витрат: матеріальні; на оплату праці; відрахування на соціальні заходи; на амортизацію; інші операційні витрати. Групування витрат за економічними елементами характеризує їх відношення до створення продукту, але не відображає цілі і призначення виробничих витрат. Тому виробничі витрати перегруповують за статтями калькуляції (витрат), що дає уявлення про їхнє призначення і роль у процесі виробництва. Підприємство самостійно обирає перелік калькуляційних статей з урахуванням специфіки продукції, що виготовляється, та технологічних особливостей організації виробництва.

Класифікація витрат:

1. За економічним змістом.

1. Витрати засобів праці.

2. Витрати предметів праці.

3. Витрати живої праці.

2. За стадіями кругообігу капіталу.

1. Витрати на постачання (заготівлю).

2. Витрати на виробництво.

3. Витрати на збут.

3. За економічними елементами.

1. Матеріальні витрати (витрати операційної діяльності сиро­ини і матеріалів, купівельних напівфабрикатів та комплектуючих виробів, палива й енергії, тари і тарних матеріалів, будівельних матеріалів, запасних частин тощо).

2. Витрати на оплату праці (витрати на виплату основної та додаткової заробітної плати відповідно до системи оплати праці прийнятої на підприємстві, оплата відпусток, компенсаційні та інші виплати).

3. Відрахування на соціальні заходи (на пенсійне забезпечення, соціальне страхування, на випадок безробіття, індивідуальне страхування).

4. Амортизація (сума нарахованої амортизації основних засобів, інших необоротних матеріальних активів та нематеріальних активів).

5. Інші операційні витрати (вартість робіт і послуг сторонніх організацій, сума податків і зборів, витрати від курсових різниць, знецінення запасів, списання та уцінка активів, сума фінансових санкцій тощо).

4. Відносно технологічного процесу.

1. Основні - витрати безпосередньо пов'язані з виготовленням продукту, які споживаються в однократному процесі виробництва.

2. Накладні (загальновиробничі) - витрати на обслуговування і управління.

5. За способом віднесення на собівартість.

1. Прямі - безпосередньо включаються до собівартості продукції.

2. Непрямі - включаються до собівартості на основі даних розподілу.

6. Відносно обсягу виробництва.

1. Постійні - на певному проміжку не залежать від обсягу виробництва.

2. Змінні - при зміні обсягу виробництва змінюються (пропорційно, прогресивно, регресивно, стрибкоподібно

7. За складом.

1. Одноелементні (прості).

2. Комплексні - містять декілька економічних елементів витрат.

8. За сферою виникнення.

8.1. Виробничі.

8.2. Невиробничі.

9. За календарними періодами.

1. Поточні.

2. Витрати майбутніх періодів.

3. Витрати минулих періодів.

10. Відносно готового продукту.

1. Витрати в незавершене виробництво.

2. Собівартість готової продукції.

11. За охопленням нормуванням.

1. Нормовані.

2. Ненормовані.

В основу аналітичної деталізації й групування витрат покладено такі об'єкти обліку витрат на виробництво:

1. місце виникнення витрат - структурні підрозділи підприємства, за якими організовується планування, нормування і облік витрат виробництва для контролю й управління витрачанням ресурсів (цех, дільниця, бригада);

2. центр витрат - первинні виробничі й обслуговуючі одиниці, що характеризуються однорідністю функцій, виробничих операцій, рівнем технічного оснащення, організацією праці та спрямуванням витрат;

3) центр відповідальності - підрозділи та відповідальними особами, що несуть колективну й індивідуальну відповідальність за здійснення витрат і зацікавлені в зниженні собівартості.

Калькулювання спрямоване на виявлення собівартості результату виробництва. Об'єктами калькулювання є продукти праці - види продуктів, напівфабрикатів, часткових продуктів (деталі, вузли) різного ступеня готовності, робіт, послуг, щодо яких необхідна інформація про їхню собівартість.

Калькуляція - це спосіб розрахунку собівартості продукту. Види калькуляції:

• планова - складається на основі запланованого обсягу виробництва продукції та планових витрат;

• кошторисна - складається на основі планового обсягу виробництва продукції та кошторисних витрат;

• нормативна - формується на основі норм витрачання засобів виробництва та робочого часу та нормативного обсягу випуску продукції;

• звітна - складається на основі фактичних витрат за звітний період та фактичного обсягу виробництва.

Метод калькулювання - сукупність способів аналітичного обліку витрат на виробництво та прийомів обчислення собівартості калькуляційних об'єктів. Виділяють такі методи калькулювання собівартості:

1. простий (котловий) — використовується в однопродуктових виробництвах, де всі витрати йдуть на цей продукт. Найчастіше це відбувається в одному цеху. Собівартість одиниці калькулюється шляхом розподілення витрат на кількість виготовленої продукції;

2. попередільний - використовується в послідовних виробництвах (де один технологічний етап настає за іншим) і технологічний процес розподіляється на окремі частини - переділи (процеси), за кожним з яких окремо обліковуються витрати. Витрати попередніх переділів включаються до собівартості наступних, і на останньому переділі калькулюється собівартість готової продукції;

3. позамовний - використовується в складних паралельних виробництвах, коли в цехах одночасно виготовляються окремі вузли виробів, які потім комплектуються в збиральному цеху. Витрати групуються за замовленнями, для виконання яких вони понесені;

4. нормативний - полягає в тому, що витрати обліковуються за нормами, а фактична собівартість визначається як алгебрична сума витрат за нормами, відхилень від норм, а також змін норм.

Взаємозв'язок між оцінюванням та калькулюванням полягає в тому, що ціна використовується для складання калькуляції, а калькуляція - для вирахування ціни (формування собівартості) нового (створюваного) об'єкта обліку.

Питання для самоконтролю

1. Дайте визначення документуванню як елементу методу бухгалтерського обліку.

2. Що являє собою бухгалтерський документ?

3. Яким вимогам має відповідати документ, щоб мати юридичну силу?

4. Назвіть обов'язкові реквізити документів.

5. Від чого залежить наявність додаткових реквізитів документів?

6. Охарактеризуйте основні вимоги до оформлення первинних документів.

7. Як можна зробити виправлення в бухгалтерських документах?

8. Що розуміють під уніфікацією та стандартизацією документів?

9. Класифікація документів за:

• місцем складання,

• призначенням,

• порядком складання,

• способом використання,

• змістом.

10. Що таке документообіг?

11. Для чого складаються графіки документообігу?

12. Види графіків документообігу.

13. Охарактеризуйте основні технологічні етапи оброблення облікової інформації, що міститься в документах.

14. Які види перевірки документів проводять в бухгалтерії?

15. .Як організується зберігання використаних бухгалтерських документів?

16. Що являє собою інвентаризація як елемент методу бухгалтерського обліку?

17. Чим викликана необхідність проведення інвентаризацій?

18. У чому полягає мета та завдання проведення інвентаризації?

19. Опишіть технологію проведення інвентаризації.

20. Які об'єкти обліку підлягають інвентаризації?

21. Класифікація інвентаризації за:

• обсягом охоплення перевіркою об'єктів;

• характером організації;

• способом проведення;

• періодом проведення.

22. У яких випадках проведення інвентаризації обов'язкове?

23. Охарактеризуйте порядок створення та роботи інвентаризаційної комісії.

24. Якими можуть бути результати проведення інвентаризації?

25. Як відображаються в обліку результати інвентаризації?

26. Як визначається сума відшкодування нестачі, віднесена за рахунок винної особи?

27. Що являє собою оцінка як елемент методу бухгалтерського обліку?

28. Перелічіть основні елементи оцінки.

29. Які принципи покладено в основу оцінки?

30. Визначте сутність:

• історичної собівартості;

• поточної собівартості;

• вартості реалізації;

• теперішньої вартості.

31. Охарактеризуйте особливості оцінювання:

• основних засобів;

• запасів товарно-матеріальних цінностей;

• дебіторської заборгованості;

• зобов'язань.

32. Які методи оцінювання вибуття запасів використовуються в обліку?

33. Визначте сутність калькулювання як елемента методу бухга­лтерського обліку.

34. Перелічіть основні ознаки класифікації витрат та відповідні види витрат.

35. Які об'єкти обліку витрат виробництва Вам відомі?

36. Що таке калькуляція?

37. Які існують види калькуляції?

38. У чому полягає метод калькулювання собівартості продукції?

39. Охарактеризуйте особливості практичного застосування основних методів калькулювання собівартості продукції.

18