4.2 Високе Відродження
Мистецтво Ренесансу не стояло на місці: якщо для Раннього Відродження були характерні пошуки і прагнення створити нове, то Високе Відродження відрізняла зрілість і мудрість, зосередженість на головному. Саме в той час були народжені шедеври, що стали символами не тільки всієї епохи, але також шедеври світової культури всіх часів і народів.
Головною фігурою в культурі цього періоду, безумовно, був Леонардо да Вінчі, чий талант відрізнявся різнобічністю. Вершиною творчості Великого Леонардо по праву вважається створення образу Мони Лізи (Джоконди), таємниця якої до цих пір залишається нерозгаданою і вона пішла разом з її автором. Велич і спокій, гордовита постава і відсутність зверхності і фальші, геніально і просто підкреслюють істинний образ вічної жіночності, що ширяє над всім брехливим, неістинним, миттєвим і не вартим уваги. Створений Леонардо на всі віки образ прекрасної жінки постає перед глядачем на тлі досить абстрактного пейзажу, який мало приваблювали уваги у художників Відродження. Пейзаж також підкреслював узагальненість і символічність образу, його позачасовість. «Джоконді» вдалося затьмарити багато шедеврів світового мистецтва, створені як самим Леонардо, так і іншими художниками.
4.3 Пізніше Відродження
Пізніше Відродження з усією очевидністю виявило криза гуманізму, який зумів геніально відобразити в своїй творчості В. Шекспір. Образ Гамлета став багато в чому символічним. У ньому найкращим чином виражено прагнення здійснити свій життєвий вибір, узгоджується з законами совісті. «Бути чи не бути?» Справді став питанням всіх питань, які коли-небудь хвилювали людство і окрему особистість. Пошуки власного шляху і сенсу життя, а також намір здійснити правильний вибір сьогодні актуальні як ніколи. Велич і масштабність шекспірівського героя свідчать про геніальність його творця, що увійшов до плеяди «титанів» епохи Відродження.
З кінця XV ст. назріває криза гуманізму, викликаний багато в чому політичним і економічним ослабленням Італії. У зв'язку з відкриттям Америки (1494 р.) торгівля з Північною Італією та її економічну могутність йде на спад, вона піддається військовому розорення і втрачає незалежність. Нестійкість світопорядку, його цінностей і як наслідок цих процесів криза ідеалів, якими жило не одне покоління гуманістів.
З усією очевидністю риси кризи гуманізму позначилися у творчості літературних геніїв пізнього Відродження - Шекспіра і Сервантеса. Не випадково світ представлявся Гамлету «садом, що поріс бур'янами». Весь світ для нього - «тюрма з безліччю затворів, темниць і підземель, причому Данія - одна з гірших». Егоїстична воля окремих людей все більше перешкоджала вільному розвитку людської особистості. Гамлетівське питання "бути чи не бути?» Укладав у собі всю суперечливість епохи пізнього Відродження, а також трагізм людської особистості в її прагненні бути вільним у невільному світі.
На відміну від Шекспіра, Сервантеса вдалося показати ті ж процеси, що відбуваються зі світом і окремою людиною, але вже в комічній формі. Створений ним образ Дон-Кіхота - ідеального героя, який живе за своїми власними законами, що відповідає загальними уявленнями про добро і зло, також став загальним. Однак ідеальні герої могли існувати тільки у світі мистецтва, а реальний світ продовжував жити за своїми жорсткими законами зароджується капіталізму, який диктував свої засади людського співжиття. Неминуче, що боротьба героя Сервантеса з вітряними млинами не могла закінчитися вдало, а у розважливого і бережливого новоявленого буржуа викликала тільки сміх і нічого, крім сміху.