4.4 Північне Відродження

Завдяки бурхливо розвиваються економічним і культурним зв'язкам, збільшеному інтересу до освіти, а також спільності тенденції в розвитку історії європейських народів і становленні їхніх держав, ідеї та естетичні ідеали італійського відродження поширилися по всьому європейському континенту на північ від Італії. При цьому, Північне Відродження не стало копіювати досягнуте, а внесло свій неповторний внесок в епоху Ренесансу і створило свої шедеври. У культурі XV-XVI ст. у Німеччині, Франції та Нідерландів ще зберігалося готичне мистецтво середньовіччя, однак все помітніше тенденції еволюції від релігійної схоластики в бік створення світського мистецтва.

Помітний внесок у мистецтво Північного Відродження внесли такі художники, як Пітер Брейгель і Ієронім Босх, творчість яких протягом кількох століть виявлялося в тіні, але з кінця ХХ ст. викликає все більш пильний інтерес. Нідерландського художника П. Брейгеля називають «мужицьким» і його картини не можна сплутати з іншими зважаючи щирого інтересу художника до побуту простих селян. Брейгель як ніхто інший реалістично точно описує не тільки самі образи, а й обстановку, в якій живуть його герої, виявляючи інтерес до деталей селянського побуту. Однак не тільки сюжети з селянського життя перебувають у полі зору художника, а й природа, що підкреслює природність життя простолюдинів, яким чужі палаци і красивий одяг, вигадливі зачіски та вбрання. Погляд Брейгель не неупереджений: він зупиняє свою увагу на життєвих ситуаціях, в яких виявляються характери звичайних і багато в чому недосконалих людей, до яких художник виявляє щирий інтерес і ставиться з теплотою і розумінням, а нерідко і з іронією (як, наприклад, у картинах « Країна ледарів »або« Селянський танець »). Брейгель демонструє свою майстерність не тільки в умінні створювати образи своїх сучасників, особи яких «не спотворені інтелектом», а й використовує соковитий і теплий колорит, що підкреслює ставлення до своїх героїв. Крім жанрових полотен, Брейгель подарував світові прекрасний зимовий пейзаж «Мисливці на снігу», що став шедевром світового мистецтва пейзажу. А його відома картина «Сліпі» досягає символічної узагальненості і глибини в трактуванні образів, звертаючи увагу на те, що саме недосконалість роду людського, його сліпота і безвір'я серед інших недоліків ведуть до загибелі. І як важливо, хто є поводирем людини, хто веде його по життєвому шляху - такі ж, як він - сліпці й убогі, або більш досконалі?

Символічні образи мистецтва вимагають розгадки, вдумливого знайомства з творами великих художників, їх біографією, естетичними традиціями й історичною обстановкою, в якій створювалися твори. До створення символічних образів вдаються далеко не всі художники, а кращі з кращих. Символізація образів була притаманна також іншим видатним майстрам Північного Відродження - наприклад, І. Босхом і А. Дюреру.

Відмінною рисою живопису Північного Відродження, в порівнянні з італійським, стало створення прекрасних реалістичних портретів, що належать пензлю Ян Ван Ейка, Ганса Гольбейна Молодшого, Лукаса Кранаха та інших майстрів живопису. Образ людини в портретах цих художників помітно інтеллектуалізіруются і все більше набуває індивідуальні риси. Увага художників все частіше зосереджується на деталях: стають важливими і представляють інтерес і обстановка (інтер'єр будинку), і одяг, і пози, і зачіски і т.д. Уточнюються та деталізуються пейзаж і жанрові сцена з повсякденного побуту. Образотворче мистецтво відбило тенденції, які з'явилися в житті окремої людини того часу, інтереси своїх сучасників, потреби яких все більш приземлялися і вже не настільки часто їх погляд був звернений з грішної землі на небо.

Античний ідеал гармонійного та досконалого душею і тілом людини виявився для епохи Відродження багато в чому недосяжним, в той же час залишаючись дуже привабливим. Одним з парадоксів і протиріч культури цієї епохи стало те, що з одного боку, - воно прагнуло повністю відмовитися від передувала їй релігійної культури середньовіччя, а з іншого, - знову звернутися до релігії, реформуючи її відповідно до нових суспільних потреб, новими ідеалами новонароджуваного класу буржуа. Мистецтво не могло не відобразити це протиріччя.

Не дивлячись на новизну художніх засобів (пряма перспектива, що дозволяє передавати обсяг на площині, вміле використання світлотіні, локальних кольорів, поява все ще умовного, але вже більш реалістичного пейзажу і т. д.), художники Ренесансу продовжували використовувати традиційні міфологічні сюжети. Однак Мадонни з немовлятами лише віддалено нагадували зображення Богоматері. Особи молодих італійок вже не відрізняється проясненням, не були звернені до піднебессі, а були цілком реальні і повні життя. І хоча релігійні сюжети та образи ще були предметом мистецтва, проте вони все більше ставали лише об'єктом естетичного споглядання, сприймалися сучасними «тілесними очима». Живопис на релігійні сюжети вже не волала до молитовного зосередження і горіння, як ікона, а лише нагадувала про священної історії, що канула в лету.

Культура Ренесансу з'явилася багато в чому переломним етапом всієї європейської культури. З цього часу і мистецтво і, в цілому, вся духовна культура підуть по шляху своєї десакралізації, ставлячи і вирішуючи зовсім інші завдання, ніж у попередні епохи. Це призведе до того, що радянське мистецтво і наука з часом втратять повноту духовного досвіду, яким вони володіли раніше.

Список використаної літератури

1. Гриненко Г.В. Хрестоматія з історії світової культури. - М., 1998 р.

2. Лосєв А.Ф. Естетика Відродження. - М., 1978 р.

3. Вазарі Д. Життєпис найбільш знаменитих скульпторів і архітекторів. - М., 1995 р.

4. Казанцева С.А. Культурологія. - М., 2005 р.