2. Прояв у рельєфі складчастих дислокацій.

Складчасті геологічні структури досить часто проявлені у рельєфі. На ступінь цього прояву впливають численні фактори, насамперед знак, розміри та особливості внутрішньої будови складок. Найпростішим варіантом прояву складчастих структур є формування над ними прямого рельєфу, - зазвичай невеликі, відносно прості антиклінальні складки проявляються у рельєфі як невисокі компактні хребти. Великі складчасті структури зі складною внутрішньою будовою (антиклінорії і синклінорії) - проявляються у рельєфі відповідно, як крупні гірські хребти та міжгірські долини. Часто на мегантикліноріях виникають гірські країни, які складються з декількох хребтіт (наприклад - гірські масиви Великого та Малого Кавказу, сформовані на мегантикліноріях з такими ж назвами). Однак, переважно зв'язок рельєфу з складчастими структурами є набагато складніший, - він залежить не тільки від типу складок та особливостей їх морфології, але ще й від літологічного складу порід та однорідності розрізу, характеру екзогенних процесів та від тектонічного режиму території. У таких випадках часто формується інверсійний рельєф, позитивні форми якого утворюються над синкліналями, а негативні – над антикліналями.

У геосинклінальних областях процеси формування складчастих структур супроводжуються утворенням розривних порушень, вкорінення інтрузій та проявами вулканізму, які суттєво ускладнюють їх внутрішню будову, а також і характер прояву складчастих структур у рельєфі.

3. Проявлення у рельєфі розривних порушень.

Розривні порушення проявляються у рельєфі прямо або опосередковано. Молоді скиди та насуви часто утворюють на поверхні уступи, висота яких залежить від амплітуди вертикального переміщення суміжних блоків. У випадках розвитку системи скидів, по яких опустились кілька суміжних блоків, може сформуватися східчастий рельєф, - чергування уступів та площадок з субгоризонтальною поверхнею. Якщо ж блоки розмежовані скидами і підкидами, тобто відбувається їх зміщення у протилежних напрямах, то утворюються брилові гори. Серед них розрізняють два типи:

- столові брилові гори, що утворюються у областях горизонтального та моноклінального (слабо похилого) залягання порід, не зім'ятих у складки (поширені в Африці);

- складчасто-брилові гори, що виникають у областях розвитку древніх складчастих споруд (Алтай, Тянь-Шань).

Внаслідок інтенсивної денудації, з часом прояви розривних порушень у рельєфі зникають.

Рельєфотворча роль розривних порушень полягає також і у тому, що по їхніх зонах дроблення інтенсивно розвивається водна ерозія а тому уздовж них закладаються річкові долини та інші ерозійні форми, що успадковують їх напрям. У випадках розвитку річкових долин вздовж систем розривних порушень, що перетинаються під кутом близьким до 90°, утворюється ортогональна гідрографічна мережа, азимути простягання елементів якої різко змінюються. Також у зонах тектонічних розривів часто локалізуються тіла (виходи) магматичних порід, дренуються термальні та мінеральні джерела, що іноді зумовлюють формування специфічних мезо- і мікроформ рельєфу, загалом нетипових для цієї території. Іноді вздовж розломів формуються вулкани.

З розвитком розривних порушень також пов'язане формування рифтових зон континентів (Байкальський рифт, рифт Червоного моря), та утворення рифтових зон океанів, - рифтових долин вздовж осьових ліній (у склепіннях) океанських серединних хребтів.

Вплив землетрусів на формування рельєфу

Під час землетрусів утворюються тріщини та розриви, по яких відбувається переміщення блоків земної кори у вертикальному і горизонтальному напрямах. Під час землетрусу 1948 р. в районі м. Ашхабада на земній поверхні виникли численні тріщини, протяжність деяких з них досягала кількох сотень метрів. По деяких з цих тріщинам утворились уступи заввишки до 1 м.

Інколи внаслідок землетрусів утворюються грабени та складчасті дислокації. На крутих схилах, на берегах річок і морів, в горах виникають обвали, осуви, селі, внаслідок яких утворюються природні греблі, що загачують річки, утворюються озера (Сарезьке озеро на р. Мургаб, притока р. Пяндж на Памірі). Осуви, обвали та вертикальні переміщення блоків земної кори можуть також викликати перебудову гідрографічної мережі.

Землетруси у морі спричиняють виникнення велетенських хвиль "цунамі", які руйнують береги і змінюють їх обриси.