§ 3. Нециклічні коливання економіки

70-ті роки XX ст. засвідчили згубний вплив на економіку не тільки циклічних, а й нециклічних коливань. Нециклічні ко­ливання, на відміну від циклічних коливань, не мають чітко визначеного періоду повторюваності. Прикладом останніх ста­ли структурні кризи:

-нафтова (енергетична);

- сировинна;

- фінансова (валютна);

- екологічна.

Риси структурних криз:

- є наслідком диспропорції між окремими сферами та галу­зями економіки;

- мають затяжний характер;

- часто не збігаються з циклічними кризами;

- впливають на циклічні кризи, спотворюючи традиційну картину циклічного розвитку.

Наприклад, нафтова криза 1974-1975 pp. проявилась у стрімкому зростанні світових цін на нафту та нафтопродукти, але всупереч традиційній реакції попиту на зміну цін, попит на нафту та її продукти переробки зріс, а пропозиція продовжува­ла відставати від попиту. Як наслідок, ця криза значно поліпши­ла стан країн-експортерів та погіршила стан країн - імпортерів нафти.

Але це тільки один бік справи. З іншого боку, енергетична криза спонукала до зміни структури економіки, зменшення енергомістких виробництв, запровадження енергозберігальних технологій.

Аналогічно складається ситуація в Україні й інших енерге­тично залежних від імпорту країнах.

Фінансові кризи проявляються у формі розладу фінансової системи, якому властиві:

- стрімке зростання рівня інфляції;

- криза неплатежів;

- різке коливання валютних курсів та курсів цінних паперів;

- відплив із країни іноземного капіталу;

- стрімке зростання дефіциту державних бюджетів;

- надмірні урядові зовнішні борги тощо.

У кінці XX ст. фінансові кризи охопили Мексику (1994-1995), країни Південно-Східної Азії (1997), Росію (1998), Ла­тинську Америку (1999-2001).

Вплив фінансових криз на економічну кон'юнктуру

Валютно-фінансові кризи є відображенням суперечностей розвитку світової економіки. В умовах глобалізації фінансові кризи в одному регіоні (чи в окремій країні, що має розгалужені могутні фінансові потоки у світовій системі) втягують у кризо­ву ситуацію багато інших країн. Тому міжнародні фінансові організації та СІЛА, найбагатша країна світу, надають допомо­гу країнам, що опинились у скрутному фінансовому становищі, рятуючи, насамперед, капітали найбагатших країн світу.

Така ситуація справляє додатковий негативний вплив на економіки країн, які зазнали фінансових криз. Приватний капі­тал великих розвинутих країн, спрямований у країни третього світу в гонитві за надприбутками, не боїться ризику, оскільки впевнений, що у випадку фінансової кризи отримає допомогу від уряду СІЛА та міжнародних фінансових організацій, а руйнівні наслідки криз будуть більшим тягарем для слаборозвинутих країн.

Чинники, що зумовлюють фінансові кризи:

- постійні позики держави для реалізації довгострокових проектів на ринках короткострокових кредитів без належного страхування та хеджування;

- дотримання центральними банками країн-позичальників фіксованого валютного курсу посилює рівень ризиковості;

- отримання допомоги від МВФ зобов'язує дотримуватися вимог і рекомендацій цього Фонду, що посилює залежність ПІД нього та загострення кризової ситуації.

Екологічні кризи

Екологічні кризи є проявом суперечності між економічними потребами суспільства, які невпинно зростають, та обмеженими можливостями довкілля компенсувати завдані економічною діяльністю людини збитки.

За походженням вони бувають двох типів:

- спричинені природними процесами (повені, суховії, землетруси, виверження вулканів, зіткнення Землі з астероїдами, зміна магнітного поля Землі тощо);

- спричинені економічною діяльністю (забруднення атмо­сфери, водного басейну та ґрунтів відходами виробництва).

Шкода, завдана довкіллю, є настільки небезпечною, що уря­ди країн та міжнародні організації запроваджують певні обме­ження. До таких обмежень належать: граничнодопустимі нор­ми шкідливих викидів в атмосферу; застосування технологій із замкнутим виробничим циклом; впровадження податків за пра­во забруднювати довкілля; заборона здійснювати види діяль­ності, що завдають шкоди довкіллю.