Технологічні схеми виготовлення облицювальних плит з високоміцних порід типу гранітів
До високоміцних порід відносяться граніти, гранодіорити, сієніти, габро, лабрадорити, базальти, андезити, тешеніти, кварцити, діабази. Технологічний процес виробництва з високоміцних порід (рис. 1), в результаті якого каменю надають необхідну форму, розміри і фактуру лицьової поверхні, включає ряд операцій, що виконуються в строгій послідовності: розпилювання блоків на плити-заготовки, шліфовку або поліровку для отримання необхідної фактури, окантовку і розкрій плит на задані розміри. Розпилювання — трудомістка операція, вартість якої досягає до 40 % вартості готової продукції. При цьому від якості плит багато в чому залежить трудомісткість подальших операцій.
А |
|
Б |
|
Рис. 1. Технологічні схеми виготовлення облицювальних плит з високоміцних порід
При обробці порід за технологічною схемою А розпилювання здійснюється сталевими штрипсами за допомогою вільного абразивного матеріалу на рамних розпилювальні верстати з криволінійним (маятниковим) рухом пильної рами. Фактурна абразивна обробка (калібрування, обдирання, шліфування, лощіння, полірування) здійснюється на шліфувально-полірувальних верстатах мостового і портального типів або шліфувально-полірувальних конвеєрах. Завершальна операція — окантовка і розкрій плит за розмірами. Для цього використовуються фрезерні (окантовочні) верстати, оснащені алмазним інструментом.
Технологічна схема Б відрізняється від попередньої лише використання дискового алмазного розпилювання замість штрипсового. Для розпилювання блоків каменя високоміцних порід з малим вмістом кварцу можуть також використовуватись верстати з прямолінійним, як вертикальним, так і горизонтальним, рухом пильної рами з використанням алмазних штрипсів.
Технологічні схеми виготовлення облицювальних плит з порід середньої міцності типу мармурів
До порід середньої міцності відносяться мармури, доломіти, мармуризовані вапняки. Технологічні схеми складаються з тих же основних технологічних процесів, що і технологічні схема виготовлення облицювальних плит з блоків високоміцних гірських порід, але порядок чергування цих процесів міняється і приймає вигляд: розпилювання — окантовка — фактурна обробка лицьової поверхні. Така зміна в послідовності операцій визначається можливістю збереження площі шліфування унаслідок попередньої окантовки, оскільки породи середньої міцності вимагають меншого тиску інструменту при обробці. Облицювальні вироби по всіх схемах обробляються з використанням алмазного інструменту на всіх операціях.
Для виробництва облицювальних виробів застосовуються такі технологічні схеми (рис. 2).
В |
|
Г |
|
Д |
|
Е |
|
Рис. 2. Технологічні схеми виготовлення облицювальних плит з порід середньої міцності
Технологічна схема В складається з наступних операцій:
розпилювання блоків однодисковими каменерозпилювальними верстатами на блоки-заготовки завтовшки від 150 до 400 мм;
розбрусовка отриманих заготовок на бруски-заготовки на багатодискових розпилювальних верстатах;
розпилювання брусків-заготовок на облицювальні плити багатодисковими розпилювальними верстатами;
фактурна обробка лицьової поверхні на шліфувально-полірувальному конвеєрі.
У технологічних схемах Г і Д розпилювання блоків на плити-заготовки здійснюється на рамних верстатах з прямолінійним рухом рами, при цьому використовуються штрипси з алмазними напайками. Окантовка і розкрій плит виконується за розмірами. Абразивна обробка проводиться лише для лицьової поверхні (схема Д) або з обох сторін плити (схема Г).
Технологічна схема Е передбачає використання мінімального числа устаткування і рекомендується для виробництва облицювальних виробів з порід середньої міцності і особливо кольорового мармуру:
розпилювання блоків здійснюється на ортогональних верстатах (комбіноване виконання пропилів в двох взаємно-перпендикулярних площинах: вертикальних (основних) і горизонтальних (підрізаючих)), що дозволяє отримувати плити необхідної товщини і ширини безпосередньо з блоку (розміри плит обмежуються діаметром інструменту, що використовується, в межах 800–1250 мм);
окантування плит виконується на верстатах з автоматичною подачею ріжучого інструменту;
фактурна обробка – на стрічкових шліфувально-полірувальних конвеєрах або інших верстатах.