2) Залежно від форми (схеми) розрізняють:

- симптоматичну арг-ю;

- причинну арг-ю;

- аналогійну арг-ю.

Ця класифікація дає можливість оратору грамотно аналізувати аргументації інших людей і самому правильно використовувати аргументативні схеми при побудові промови.

Симптоматична (може бути зіставлена з дедуктивною логічною арг-єю) – це обгрунтування тези шляхом наведення в аргументах певних ознак того, що постулюють у тезі.

Загальна схема її така: А прийнятне для В, тому що

1) С прийнятне для В і

2) С характерне для А.

Вищеназваний приклад «Сократ є смертним, оскільки він – людина» є прикладом симптоматичної аргументації:

Смертність (А) характерна для Сократа (В), тому що:

1. Сократ (В) є людиною (С) і

2. Для всіх людей (С) характерна смертність (А).

Причинна - (може бути зіставлена з не дедуктивною, що ґрунтується на індуктивних міркуваннях) - це обґрунтування тези шляхом наведення причинно-наслідкового зв’язку між аргументами і тезою.

Схема: А прийнятне для В, тому що

1. А прийнятне для С і

2. С веде до В.

Саме за такою схемою розгортається аргументація Ш.-Л. Монтеск'є:

У країнах помірного клімату ви побачите народи, непостійні у своїй поведінці й навіть у своїх пороках і чеснотах, оскільки недостатньо визначені властивості цього клімату не в змозі дати їм стійкість».

У країнах помірного клімату (А) живуть непостійні в св..пов. народи (В), тому що:

1) Помірний кл. (А) має недостатньо визначені властивості (С) і

2) Недостатньо визначені властивості клімату (С) ведуть до нест. в пов. народу (В).

Аналогійна аргументація – (зіставляється з недедуктивною, що ґрунтується на міркуваннях за аналогією) – це обґрунтування тези шляхом наведення схожості того, що говорять в аргументах, з тим, що говорять у тезі.

Схема: А прийнятне для В, тому що:

1. А прийнятне для С і

2. С порівняне з В.

Саме за такою схемою розгортається аргументація в одній із максим Ж. де Лабрюєйра:

«На вчену жінку ми дивимось як на коштовну шпагу: вона ретельно оздоблена, вишукано відполірована, вкрита тонким гравіюванням. Цю настінну прикрасу показують знавцям, але її не беруть з собою ні на війну, ні на полювання, адже вона так само непридатна до справи, як манежний кінь, навіть відмінно виїжджений».

У цьому прикладі наявні дві аналогійні арг-ї:

І. Ні на війні, ні на полюванні не потрібна (А) вчена жінка (В), тому що

1) Ні на війні, ні на полюванні не потрібна (А) коштовна шпага (С) і

2) Коштовна шпага (С) подібна до вченої жінки (В).

ІІ. Непридатна до справи (А) вчена жінка (В), тому що:

1. Непридатний до справи (А) манежний кінь (С) і

2. Манежний кінь (С) подібний до вченої жінки (В).

Стосовно третьої класифікації слід підкреслити, що такі види арг-ї досить широко застосовуються в різних сферах життєдіяльності людей. Тому вміння їх побудови буде корисним для оратора.

3) Залежно від процедури обґрунтування розрізняють:

- пряму арг-ю;

- непряму арг-ю.

Пряма – це вид арг-ї, в ході якого наводять арг-ти, що безпосередньо обґрунтовують тезу.

Розглянуті вище приклади Монтеск'є, де Лабрюйєра є прикладами прямої арг-ї.

Непряма арг-я – це вид арг-ї, в ході якої теза обґрунтовується опосередковано шляхом встановлення неприйнятності антитези (твердження, що є запереченням тези) або шляхом встановлення неприйнятності конкуруючих із тезою положень.

Непряма арг-я буває двох видів:

• апагогічна;

• розділова.

Апагогічна – в її основу покладене міркування за схемою «доведення від протилежного». Думка в таких формулюваннях рухається від формулювання антитези через виведення з неї аргументів протиріччя (двох тверджень, одне з яких заперечує інше) до неприйнятності антитези й слушності самої тези.

Розділова – в її основу покладене міркування за такою схемою. Спочатку формулюють положення, які конкурують з тезою, й саму тезу. Потім показують неслушність конкуруючих із тезою положень. Тим самим опосередковано стверджують прийнятність самої тези. Для того, аби теза в такій арг-ї мала достовірний характер, необхідно на першому етапі врахувати всі можливості. Розділова арг-я допомагає ораторові сформулювати перед аудиторією різні точки зору на предмет промови, потім показує їх неслушність, окрім тієї, що репрезентує тезу оратора. Досить ефективним є застосування розділової аргум-ї в підготовленій аудиторії.

Розглянемо приклад:

«Використовувати чи не використовувати в тексті відкриті питання (запитання з розгорнутою відповіддю)? Протягом трьох років в Україні розроблялася модель, яка передбачала їх використання. Ситуація з відкритими запитаннями нагадує випадок «чемодану без ручки» - і нести тяжко, і викинути шкода. Кінця справи не видно: дуже б хотілося залишити творчі завдання в тестах, але як їх перевіряти, як оцінювати, як забезпечити єдність при оцінюванні? У Польщі з цими проблемами намагаються впоратися вже понад 10 років, інші країни з самого початку відмовилися від відкритих запитань (розуміючи під тестовими завданнями тільки такі, правильність відповіді на які може перевірити комп’ютер) і зосередилися на вдосконаленні формату і змісту тестових завдань.

У 2006 р. в українській моделі ЗТ (зовнішнього тестування) пропонується використовувати тільки закриті запитання, передбачається тільки комп’ютерна обробка результатів тестування». (С. Раков. «Тестування випускників 2006 року»). Джерело: Дзеркало тижня. – 2005. – 13 серпня. - №31 (559). – С.14.

У цьому фрагменті застосовну непряму апагогічну арг-ю. Використання тільки закритих запитань в тестах (теза) обґрунтовано через наведення аргументів, які показують неприйнятність відкритих запитань. У даному випадку положення про використання в текстах відкритих запитань є антитезою для положення про використання в текстах тільки закритих запитань.