4. Поняття про критику та її види.

Як було наголошено вище, знання структури та видів арг-ї дає можливість оратору побачити «слабкі місця» і грамотно розкритикувати положення інших людей. Дійсно, ораторська промова не народжується у вакуумі. Існують інші думки щодо досліджуваного предмета, а оратор повинен переконати аудиторію у правильності саме своєї позиції. Навіть якщо ці думки явно не виражені, оратор може сформулювати їх, ввести у свою промову й показати їх неспроможність.

На сьогоднішній день термін «критика» (від гр.. – мистецтво розрізняти») має декілька значень. Наприклад, цим терміном позначають такі висловлювання, які містять негативну оцінку думок чи дій певних людей, або виявляють недоліки в думках чи вчинках інших л-й.

У межах концепції риторики в розумінні Н.А.Колотілової,

Критика – це обґрунтування неприйнятності певної аргументації.

У логіці – це термін «спростування».

Побудова критики передбачає наявність певної аргументації. Залежно від того, на який структурний компонент буде спрямована критика, розрізняють такі її види:

• критика тези;

• критика арг-в;

• критика форми.

Критика тези – це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором неприйнятності того твердження, що захищалось іншою людиною.

Як правило, для критики тези вибирають:

- шлях «зведення до абсурду» або

- шлях обґрунтування антитези.

Перший передбачає виведення таких наслідків із тези, які суперечать загальновизнаним положенням або фактам.

Другий шлях передбачає, по суті, побудову оратором арг-ї на користь власної тези, коли вона є антитезою до запропонованого іншою людиною положення.

Критика аргументів – це вид критики, який спрямований на обґрунтування оратором неприйнятності тих арг-в, які використовувала інша л-на на підтримку своєї тези.

Наприклад, оратор може показати, що неприйнятними є наслідки з наведених аргументів або продемонструвати обґрунтоване заперечення вихідних положень іншої л-ни.

Критика форми – це вид критки,я кий спрямований на обґрунтування оратором відсутності зв’язку між аргументами та тезою іншої л-ни.

Наявність такого зв’язку забезпечується дотриманням тих правил, що встановлені логікою для певних видів міркувань.

Критика тези є найбільш сильним видом критики, адже тільки в такому випадку теза визнається неприйнятною, які б ще аргументи не наводились на її підтримку. Критика арг-в та критика форми тільки руйнують процес арг-ї.

Приклад:

«Чи варто обирати нових, невідомих політиків у парламент? Представники цього блоку вважають, що в цьому їх перевага. Але якщо так міркувати, то нам доведеться наступного року переобрати і цих: адже вони вже не будуть новими для нас політиками. Ніде в світі не міняють парламентарів як рукавички! Обирайте тих, кого знаєте! Боріться з дилетантизмом!» (Цит. по: Анисимова Т.В., Гимпельсон Е.Г. Современная деловая риторика. – М., Воронеж, 2002. – С.314).

У цій рекламній листівці наявна спроба критики тези («У парламент варто обирати нових, невідомих політиків») шляхом «зведення до абсурду». З неї виведено наслідок («Наступного року нам доведеться переобирати і цих політиків»), який не узгоджується з «загальноприйнятим» досвідом політичної діяльності («Ніде в світі не міняють парламентарів як рукавички!»). (Див.: Колотілова Н.А. Риторика. Навч. посібник. - К.: Центр учбової літератури, 2007. – 232 с. – С.33-51).