Висновки

Серед історичних постатей, які залишили помітний слід в історії української нації, особливої уваги заслуговують особистості, діяльність яких не стала предметом наукового зацікавлення дослідників. Саме до них належить і відомий український громадський і політичний діяч, літератор та критик, ідеолог та організатор українського кооперативного руху в Західній Україні Остап Луцький.

На основі опрацювання історичних джерел, критичного аналізу історіографії з’ясовано, що літературно-публіцистична, громадсько-політична та кооперативна діяльність О. Луцького на сьогодні залишається недостатньо вивченою, але в опрацьованих нами архівних документах, матеріалах періодичної преси і опублікованих джерелах є достатня кількість інформації, яка дозволила охарактеризувати здобутки та визначити місце і роль діяча в громадсько-політичному житті Західної України в міжвоєнний період.

Світогляд і громадсько-політична позиція О. Луцького формувалися в умовах українського національного життя кінця ХІХ – поч. ХХ ст. Великий вплив на формування особистості діяча мало сімейне оточення і виховання в атмосфері зацікавлення історією, любові до свого народу під час навчання в гімназіях Бучача, Станіслава, Самбора, у Львівському та Ягеллонському університетах, де почалося формування його активної громадянської позиції. Ознайомлення з передовою європейською думкою в колі художньо-мистецької еліти української студентської молоді мало незаперечний вплив на формування естетичних орієнтирів О. Луцького, формування його світогляду. Дискусії на наболілі для суспільства теми заклали підвалини подальшого подвижництва діяча на ниві українського суспільного розвитку.

О. Луцький був видатним поетом, публіцистом і літературним критиком, перекладачем творів видатних світових класиків на українську мову. Критичні виступи І. Франка сприяли формуванню негативного ставлення до творчості О. Луцького і вплинули на подальшу його долю. Чи можна вважати вибір О. Луцького – покинути літературу і зайнятися тільки громадською роботою – внутрішнім вибором (усвідомленням меж свого скромного обдарування), чи спричинилися до цього зовнішні обставини – важко сказати. Але можна бути певним, що хоч поезія Луцького не відрізнялась самобутністю, вона вписувалася в загальну творчу атмосферу, а його переклади з польської, німецької, французької, російської літератури, як і статті та рецензії, наклали свій відбиток на загальну атмосферу культурного життя того часу і стимулювали розвиток літератури.

Як теоретику й ідеологу українського кооперативного руху, довголітньому керівникові Ревізійного союзу українських кооперативів, О. Луцькому по праву належить чільне місце серед провідних українських діячів, які відіграли важливу роль у формуванні підвалин економіко-правової концепції національної кооперації. Внесок О. Луцького у розвиток ідеї кооперації в суспільно-економічній думці Західної України незаперечний. Його статті, доповіді, промови, теоретичні праці, в яких було висловлено немало цікавих і важливих для усвідомлення місця і ролі української кооперації в суспільно-політичному і національно-економічному житті Західної України думок, були ілюстровані точними статистичними даними і відзначалися логічністю, переконливістю аргументів і тверджень. Серед низки теоретичних праць О. Луцького найбільш вагомими є дослідження «Кооперативні проблеми» і «Сільськогосподарський кредит», які ввели його ім’я до когорти теоретиків й ідеологів українського кооперативного руху і були ідеологічним підґрунтям успішного розвитку української кооперації в Західній Україні у 1920-1930 рр.

Здавалося, не було галузі суспільного життя, на яку О. Луцький не поширив би впливу кооперації. Він дбав про забезпечення координації співпраці окремих видів кооперації, планування роботи кооперативної системи, очолюваної РСУК, налагодження системи кооперативної освіти і поширення ідей кооперації серед широкого загалу. Особливої уваги надавав розвитку кооперативної преси, вважаючи її ефективним засобом кооперативної пропаганди. Як талановитий публіцист О. Луцький був постійним дописувачем кооперативних часописів. Практично в кожному номері «Господарсько-кооперативного часопису» публікувалися його теоретичні праці, практичні поради, рецензії на вітчизняні та зарубіжні видання з питань кооперативного руху, аналітичні статті щодо діяльності кооперації.

Високий авторитет, знання і природний нахил до громадської роботи дозволяли О. Луцькому поєднувати працю в багатьох українських інституціях. Захист культурних і економічних надбань українського народу став пріоритетним у політичній діяльності О. Луцького, який був членом Центрального комітету Українського націонал-демократичного об’єднання репрезентував цю організацію, будучи двічі послом (1928, 1930 рр.) і сенатором (1935 р.) польського парламенту, як член господарської, бюджетної комісій та комісії закордонних справ. Цей захист не зводився лише до викривально-критичних публікацій на сторінках преси, а відбувався шляхом організації народних віч, виступів у польських законодавчих органах, Лізі націй та інших міжнародних організаціях.

Ознайомлення з біографією О.Луцького спонукає до висновку, що українське громадське життя Західної України за міжвоєнних десятиліть розвивалося завдяки ентузіастам, більшість з яких поєднували свою політичну, наукову, економічну діяльність. Саме такі діячі, як Остап Луцький, завдяки великому інтелектуальному потенціалові, опертому на загальнолюдські ідеали і цінності, національно-господарські та морально-етичні традиції, надавали українському національному життю в умовах чужоземної влади духовної глибини і сприяли піднесенню національної свідомості народу.