Початок прекрасних і радісних пісень сестри, коли вона повертається з лугу

1

Про Брат мій! Твої бажання

Передбачити мною.

Турбота у серця одна:

Щоб милий мене полюбив.

Я вийшла на промисел пташиний.

В руці у мене пастка,

В іншій - птицеловная мережа

І гострого дротика древко.

З Пунта до Єгипту летять

Пернаті, чиє пір'я

Просякнуте миррою. В приманку

Впивається перша птах.

Пахучими смолами Пунта

Наповнені кігті у ній.

На волю відпустимо її,

Щоб залишитися удвох!

Прощальний ти почув крик

Прекрасною моєї, умащенной бальзамом,

Коли я силки розставляла,

І були ми разом.

Невимовна радість -

До улюбленого вийти на луг!

2

Дикий гусак кричить

Жалібно в пастках.

Б'юся в любовному полоні,

Немов у пастці.

Дичини не піймавши,

Як я без здобичі

До матері повернуся?

Що відповім їй?

Я мереж не ставила сьогодні:

Я сама в мережах його любові.

Початок радісних пісень

В моєму вінку - берізка.

Я в'ю вінок - твій юний лоб вінчати.

Адже я тобі належу,

Сад

Де мною виплекані квіти

І солодко пахнуть трави.

Ти викопав прохолодний водойма.

І північного вітру дуновенье

Приносить свіжість,

Коли удвох гуляти біля води.

Моя Рука лежить в руці твоїй.

По тілу розливається блаженство,

Радіє серце.

Ми йдемо пліч-о-пліч

Мені голос твій - що солодке вино.

Я їм жива.

Їжі з питвом потрібніше мені

Твій погляд.

Дерева її саду

Каже гранатник

Ряд її за зразок зубів

Я обрав для зерен, а прикладом

Для плодів - її грудей округлість.

Я листям красуючись круглий рік.

Під моїм наметом пара закоханих,

Умащенных маслом і бальзамом,

Від вина і браги захмелівши,

В спекотний день притулок собі знаходить.

Дотримуючись часи року,

Осипаються дерева саду.

Я, не в'янучи, зеленею

Всі дванадцять місяців поспіль.

Не встигне облетіти мій колір -

На гілках вже набубнявіли бруньки.

Дерево я перше в саду!

Мало честі мені другим рахуватися.

На себе нарікайте, якщо надалі

Ви мене наважитеся принизити!

Я виверти ваші виявлю:

Хай в очі кидається обман!

Мила отримає по заслугах,

І - джгутом з блакитних і білих

Лотосів - улюбленого провчить,

Выместит на ньому свою досаду.

Заточив його за обвиненью

У опьяненье пивом всіх сортів;

Під замком змусить провести

День кохання в альтанці очеретяної.

- Що й казати, гранатник прав!

Улестим як слід його,

Щоб на цілий день під ним сховатися!

Каже смоковниця

Ось блаженство - їй коритися!

Серед знатних жінок рівній немає!

Якщо мало у неї рабинь,

Я можу піти до неї в услуженье.

Уродженку Сирії - мене

Привезли, як полонянку, закоханим.

Було пані моєї завгодно.

Щоб я росла у її саду.

Самі насолоджуючись опьяненьем,

Мені вина не жертвують ні краплі.

З хутра прохладною водою

Тіла мого не наповнюють.

Тінь моя потрібна їм для утіх

Тільки в день, коли вони не п'ють.

Про прекрасна, клянусь душею,

За мене тобі отмщенье!

Заговорив маленький сикомор, посаджений її рукою

Шелест листя сикомора

Запахом меду подібний.

Пишні гілки його

Свіжістю погляд веселять.

Важко звисають плоди

Яшми червонішим.

Листя під стати бірюзі,

Лоском посперечаються з глазур'ю.

Стовбур ніби вибитий з каменю

Сірого з блакиттю.

Манить до себе сикомор,

У спеку навіваючи прохолоду.

Власниця саду

Коханому пише лист

І дає віднести

Быстроногой садівника доньці:

«Приходь погостювати в окруженье подруг!»

Дерева в розкішному кольором.

Шатро і альтанка

Тебе чекають тут,

І домочадці, як хлопчики, раді тобі.

Навантажених добром слуг

Вислати вперед поспіши.

Передчуття зустрічі з тобою

П'яніший вина.

Челядь судини несе

З пивом різних сортів,

Хліб і овочі,

Пряні трави, плоди изобилье.

О, приходь провести

Три усладительных дня під моїми гілками!

Одного садять

По праву руку прекрасної.

Вона п'янить його

І покірна йому.

Де стояло хмільне - гості хмільні лежать.

Вона залишається з коханим.

Обыкновенье у них -

Усамітнюватися під покровом моєї.

Бачив - бачив... Але я не балакучий

І не обмолвлюсь про це ні словом.