4.2. Щільність і пористість чорноземів

Відомість обчислення щільності будови чорноземів типових урочища «Степ Пантелиха» (dv, г/см³)

ТП-131, Табл. 2(Дод. 2)

Аналізуючи показники щільності будови чорнозема типового малогумусного глибокого вилугованого глибинно-глеюватого, середньосуглинкового на лесоподібних суглинках прослідковується, що підорний шар зазнає регулярного ущільнення грунтообробними механізмами, таким чином відокремлюється умовно в техногенний шарвідносно щільного сладнення з максимальною щільністю будови 152 г/см^3. З глибиною щільність будови поступово зменшується, досягаючи в шарі найнижчих значень в межах 1,17-1,19 г/см³ . Пухке складення даного шару обумовлене , в першу чергу, інтенсивною зоотурбацією грунтовою мезофауною, а також переважання в структурному складі мезоагрегатів розміром 3-7 мм. Надалі з глибиною щільність будови чорнозема типового поступово зростає і в межах материнської породи становить 1,64 г/см^3.

Щільність твердої фази є одним з найбільш стабільних параметрів фізичних властивостей ґрунтів. Дерновий процес ґрунтоутворення наклав свій відбиток на величину і характер профільного щільності твердої фази. В межах ґрунтового профілю вона коливається у вузькому показників, що в основному обумовлено однорідністю мінералогічного складу товщі лесових порід.Середні значення величин щільності твердої фази поступово зростають від 2,47 г/см3 в орному шарі до 2,72 г/см3в материнській породі. Це викликано поступовим зменшенням у даному напрямку вмісту гумусу і незначним збільшенням опіщаненості ґрунтової товщі, особливо другого метрового шару.

 У чорноземів типових однорідного гранулометричного складу шпаруватість є функцією від їх щільності будови. Саме тому разом із збільшенням щільності будови під час освоєння та інтенсивного сільськогосподарського використання в чорноземах типових закономірно зменшується загальна шпаруватість. У цілому досліджувані ґрунти характеризуються високою (50–60 %) загальною шпаруватістю на всю глибину прогумусованого профілю (160–180 см). Крива їх профільного корелює з величиною щільності будови. Найвищі показники загальної шпаруватості в шарі максимальних  скупчень видимих міцелярних форм карбонатів (51–55%), зменшуючись у напрямку підошви (41–48%) . Проте, найнижчі показники спостерігаються в материнській породі, де вони становлять 38–40%. Зменшення кількості шпар великих розмірів в умовах ріллі викликає зниження аерації ґрунтів. Незважаючи на таку обставину, чорноземи типові території дослідження відзначаються доброю аерацією гумусованої частини профілю. При польовій вологості 15–21% шпаруватість аерації складає половину і більше загального об’єму шпар.

Висновки

Отже, на основі лабораторних досліджень можна зробити наступні висновки: Неоднорідність геоморфологічних і біокліматичних умов у межах поширення чорноземів типових Придністерського Поділля визначає деяку відмінність у морфогенитичних і фізичних властивостях чорноземів на під фаціальному рівні. Відмінні риси властиві для чорноземів західної частини Придністерського Поділля.

Внаслідок більшої кількості опадів, відбувається глибинне оглеєння нижніх перехідних горизонтів, що зумовлює ущільнення ґрунту та істотно впливає на показники структурно-агрегатного складу, фізичного стану. В межах гумусового профілю щільність твердої фази складає 2,60–2,63 г/см2. Мінливість варіаційного ряду показників щільності твердої фази є незначною, що опосередковано вказує на неістотність різниць середніх величин даного показника в межах території дослідження. Грудкувато–зерниста структура гумусового профілю, висока переритість перехідних горизонтів ґрунтовою мезофауною, пухке складення визначили високі величини загальної шпаруватості (50–55%) і шпаруватості аерації (30–35%). Добра мікро- і макроагрегованість генетичних горизонтів чорноземів обумовлює оптимальні співвідношення агрегатної і міжагрегатної шпаруватості, забезпечуючи водно-повітряний режим досить сприятливий для проходження біохімічних процесіві функціонування системи ґрунт–рослина. Високе насичення карбонатами кальцію горизонту Hpk сприяє розпушенню ґрунтової структури і зменшення фізичного щеплення між структурними агрегатами.  Утворення підплужної підошви, знижує водопроникність чорноземів типових, показники водостійкості становлять 63,98–80,06%. 

В умовах надмірного застосування сільськогосподарської техніки, довготривале використання чорноземів типових під ріллею, неправильний обробіток сприяє деградації ґрунту і погіршення фізичних властивостей. Глибока оранка створить умови для підвищення вологості і більш високого промочуванні ґрунтів у весняно–осінній період.