- •Тема: Літературний процес
- •Основні мистецькі опозиції.
- •3.Традиції – новаторство.
- •4. Загальнолюдське – національне.
- •5. Свобода – необхідність.
- •Ренесанс (Відродження)
- •Бароко (від італ. Вибагливий, химерний) –
- •Класицизм (від лат. – зразковий)
- •Сентименталізм (фр. – почуття, чуттєвість, чутливість)
- •Романтизм (як напрям)
- •Реалізм (друга половина хіх століття)
- •Модернізм (кінець хіх- кінець хх ст.)
- •Постмодернізм (2 половина хх – початок ххі ст.)
- •Основні риси постмодернізму:
Класицизм (від лат. – зразковий)
Напрям у літературі та мистецтві XVІІ-XVIІІ і поч. ХІХ ст.
Основні риси:
1. свідоме прагнення найточніше, ясно без зайвих прикрас формувати думку.
2. проста, прозора побудова твору на основах гармонії.
3. абсолютизація ідеалу античності: краса (передусім краса форми) і величавість.
4. недооцінка новизни й оригінальності і навпаки, висока оцінка традиційної канонічності.
Теоретиком класицизму слід вважати Ніколя Буало (1636-1711), який у трактаті «Поетичне мистецтво» розповів чітку систему жанрів, які мали точно відповідати темам зображуваного (високі жанри і трагедія, епопея, роман, ода, елегія, ідилія; «низькі» - травестійна поема, комедія, байка, епіграма). При цьому, кожен з жанрів мав використовувати саме ті, а не інші художні засоби.
5. ідеологічною основою класицизму стала теорія Просвітництва (Вольтер, Руссо, Монтеск’є, Лессінг), за якою найвищим виявом людського Духа, основною історичною силою є розум, а витоки зла – в неосвіченості.
В Україні, на відміну від Франції, Росії чи Польщі, класицизм проіснував недовго і розвинувся слабо, поширення набули тільки низькі жанри: травестійна поема, комедія, байка.
До цього привели дві причини:
1. романтична українська душа не сприймала раціональної постанови, жорстко унормованої поетики, офіційно-холодної атмосфери класицизму. Сприймалися лише низькі стилі цього напрямку, де знаходилося місце для людських емоцій, живих характерів, зрозумілих проблем.
2. до кінця XVІІ ст. Україна була цілком поневолена Російською імперією і перетворена на російську провінцію. Український народ поступово перетворився на націю без вищих класів – духовенства, дворянства, які невпинно _________. А «неповній» нації відповідає і «неповна» література, замовлення у якій формують «нижчі» класи (селянство).
Але саме класицизм залишив в українській літературі епохальний слід – саме в цю добу відбувся перехід від українізованої книжно-слов’янської мови до живої народної, започаткувавши відродження українського письменства і нації в цілому.
Представниками українського класицизму вважають І.П. Котляревського «Енеїда», Г. Квітку-Основ’яненка – оповідання, П. Гулака-Артемовського (травестійна ода «Пісні Гераська») та ін.
Сентименталізм (фр. – почуття, чуттєвість, чутливість)
напрям у європейській літературі другої половини XVІІІ – початку ХІХ ст., що розвивався як утвердження чуттєвої, ірраціональної стихії в художній творчості на противагу жорстоким раціоналістичним нормативам класицизму та культу абсолютизації розуму. Яскраво представлений у французькій, англійській та російській літературах.
Благодатним ґрунтом для сентименталізму стала українська література. Започаткував сентименталізм в українській літературі І. Котляр у п’єсі «Наталка Полтавка», а найяскравіше це явище розвинулося в творчості Г. Квітки-Основ’яненка (повісті «Маруся», «Сердешна Оксана Козир-дівка», «Щира любов»).
Принципи сентименталізму.
1. заперечення догматизму.
2. почуття на першому плані.
3. зображення внутрішнього світу людини, свободи пристрастей.
Основне завдання.
- розчулення читача.
- бажання викликати глибокі симпатії до зображуваних героїв.
Життєвий матеріал:
події, що можуть зворушити читача: нещасливе кохання, утиски й переслідування героя, страждання самотньої людини, нерідко – смерть героїв.
Серед родів найбільша увага приділяється епосові.
Розвиваються нові епічні жанри (подорожні записки) жанрові різновиди (родинний і психологічний роман). Зовнішня форма творів і щоденники, листи, сповіді, спомини.
Внутрішня форма творів досить вільна композиція втрачає свою стрункість, важливого значення набувають ліричні відступи, дуже посилюється роль пейзажів, які стають важливим засобом розкриття внутрішнього світу героїв; характерна близькість з фольклором.
Спосіб викладу – розповідь від І особи.
Тон викладу – елегійно-меланхолійний.
Засоби – зменшувально-пестливі форми.
