Добавил:
Upload Опубликованный материал нарушает ваши авторские права? Сообщите нам.
Вуз: Предмет: Файл:
FIZIOLOGIA.docx
Скачиваний:
4
Добавлен:
01.07.2025
Размер:
70 Кб
Скачать
☆

Нервова та гуморальна регуляцІя роботи серця

Нервова регуляція. Серце, позбавлене нервових зв'язків з цен­тральною нервовою системою, працює в одному ритмі і не може при­стосуватись до зміни умов відпочинку та навантаження. Така адапта­ція можлива тільки з участю нервової системи. Серце має подвійну іннервацію. Це означає, що від центральної нервової системи до сер­ця імпульси передаються по симпатичних та парасимпатичних (блу­каючих) нервах. Ядра парасимпатичних нервів знаходяться у довгастому, а симпатичних — у спинному мозку на рівні перших грудних хребців. Звідси через шийні симпатичні ганглії (зокрема зі­рчастий) імпульси йдуть до серця.При тривалому подразненні нервів їх сповільнюючий вплив на серце зникав. Це пояснюється тим, що си­нусний та атріовентрикулярний вузли провідної його системи втра­чають збудливість і не сприймають імпульсів, що йдуть по блукаючих нервах. Таке явище дістало назву «вислизання серця» від впливу блукаючих нервів.

Під час відпо­чинку організму тонус блукаючих нервів підвищується, а симпатич­них нервів — знижується, в результаті робота серця сповільнюється. В умовах фізичних навантажень тонус симпатичних нервів підвищу­ється, а блукаючих — знижується, робота ж серця прискорюється. Не­зважаючи на такий баланс, тонус ядер блукаючих нервів все ж таки завжди вищий, ніж симпатичних. Після перерізування симпатичних нервів серце дещо сповільнює свою роботу, а після перерізування блукаючих — його робота значно прискорюється.

Тонус цих нервів може змінюватись під впливом імпульсів, що надходять з різних органів і рефлексогенних зон. Відомо, що при до­їнні корови серце прискорює роботу, а механічне подразнення ки­шечника призводить до гальмування роботи серця і навіть до його зупинки. Злегка натискуючи на очні яблука, можна сповільнити або прискорити роботу серця залежно від збудливості симпатичних та парасимпатичних нервів.

Особливо важливе значення у зміні тонусу ядер блукаючих не­рвів, а разом з тим у регуляції серцевої діяльності мають рефлексо­генні зони, що розміщені у дузі аорти та каротидних синусах — місцях розгалужень сонних артерій на зовнішні та внутрішні гілки.У цих зонах є барота хіміорецептори, чутливі до змін тиску крові та вмісту кисню, вуглекислого газу та іонів водню. У випадку підвищен­ня тиску крові в дузі аорти барорецептори збуджуються і посилають імпульси по нерву-депресору у довгастий мозок, а саме в ядра блу­каючих нервів. Як наслідок тонус цих ядер підвищується, діяльність серця послаблюється і тиск крові в аорті знижується до норми. Ана­логічно діють рецептори каротидних синусів, посилаючи імпульси по окремих гілочках (нерви Герінга) язикоглоткових нервів. Подібні рецептори мають місце у самому серці та стінках кровоносних судин на різних їх ділянках. Вони беруть участь також у регуляції серцевої діяльності залежно від зміни тиску крові та вмісту в ній хімічних ре­човин.

Рефлекторна саморегуляція роботи серця може здійснюватись за рахунок периферичних рефлексів, рефлекторна дуга яких замикається в інтрамуральних нервових гангліях. Перша ланка цих рефлекторних дуг — тендорецептори, розміщені на волокнах міокарда та у ко­ронарних судинах. Збудження від них проходить по аферентних нервових во­локнах на вставні нейрони серцевих ган­гліїв і далі по еферентних нервових клі­тинах, що іннервують міокард, на гладенькі м'язи судин серця. Ці відцен­трові нейрони одночасно є кінцевою ланкою передачі збудження на струк­тури серця з блукаючих нервів. Таким чином, інтрамуральні еферентні нейро­ни (адренергічні та холінергічні) слу­жать для передачі збуджень з централь­ної нервової системи і периферичних аферентних нервових клітин. Перифе­ричні рефлекси серця забезпечують ко­ординовану роботу шлуночків залежно від функціонального стану передсердь і коронарних судин. Так, значне розтяг­нення передсердь кров'ю, що прибуває, сприяє посиленню скорочень міокарда шлуночків.

Рефлекторну регуляцію роботи серця здійснює також гіпота­ламус. Цей важливий відділ головного мозку, де знаходяться цен­три регуляції всіх вегетативних функцій, може прискорювати або сповільнювати роботу серця залежно від інтенсивності обміну речо­вин, температурного режиму, осмотичного тиску крові та міжклітин­ної рідини, емоцій та поведінки тварин.

Вищий центр регуляції серцевої діяльності перебуває у корі пів­куль головного мозку, звідки здійснюється умовно рефлекторний вплив на роботу серця. Це підтверджується тим, що у тварин, які від­чувають наближення хижаків або потрапили в інші стресові умови, робота серця швидко змінюється. Можна виробити штучний умов­ний рефлекс на прискорення роботи серця, якщо введення в організм адреналіну супроводжувати дзвінком.

Отже, центри, які беруть участь у регуляції роботи, серця, роз­міщені на різних поверхах нервової системи, а саме в інтрамуральних серцевих нервових гангліях, спинному і довгастому мозку, в гіпотала­мусі та корі півкуль головного мозку.

Гуморальна регуляція роботи серця. Регуляція роботи серця здійснюється ще за рахунок факторів, що діють через рідини організму — кров, лім­фу та міжклітинну рідину. До цих факторів належать гормони, гор­мональні речовини, ферменти, електроліти, гази, іони та вітаміни. Адреналін, який синтезується у мозковій частині надниркових за­лоз, діючи безпосередньо на серце, стимулює його роботу подібно до симпатичних нервів. Введення адреналіну в серцевий м'яз відновлює діяльність серця, що зупинилось. Цей гормон, як і інші катехоламі-ни (норадреналін, симпатин), відіграє важливу роль у зміні роботи серця в стресових умовах, під час значних фізичних та емоційних на­пружень. Катехоламіни активують ряд ферментів, що швидко пере­творюють глікоген на глюкозу та забезпечують проникність клітин­них мембран для іонів кальцію. Слід зазначити, що адреналін може виявляти протилежну дію на серцеву діяльність. Установлено, що він, циркулюючи у крові, підвищує тонус ядер блукаючих нервів, які викликають гальмівний ефект. Вважають, що місцева підсилююча дія адреналіну відбувається за рахунок розширення коронарних судин, яке сприяє живленню міокарда.

Механізм передачі рефлекторних впливів на серце також здійсню­ється з участю гормональних речовин — норадреналіну та ацетилхо­ліну. Адренергічні еферентні нейрони серця більш збудливі, ніж хо-лінергічні. Тому, коли до серця йдуть слабкі імпульси, збуджуються адренергічні нейрони. На їх закінченнях синтезується норадреналін, який, як і адреналін, стимулює роботу серця. Сильні імпульси галь­мують адренергічні і збуджують холінергічні еферентні нейрони, які синтезують ацетилхолін, що сповільнює роботу серця. Ці гормональ­ні речовини називаються медіаторами, тобто передавачами нервових імпульсів. Вони діють безпосередньо на структури серця. Ацетил­холін інактивується швидко, тому гальмівний ефект на серце зникає одразу, а після закінчення подразнення симпатичного нерва серце ще деякий час продовжує працювати у прискореному ритмі, оскільки норадреналін інактивується повільніше.

Стимулюючий вплив на серце мають гормон щитовидної зало­зи — тироксин, гормон росту, що синтезується в передній долі гіпофі­за, глюкагон — гормон підшлункової залози, серотонін, ангіотензин та ін. Прискорює роботу серцевого м'яза також АТФ, яка, розпадаючись під дією ферменту аденозинтрифосфатази, звільнює значну енергію, необхідну для скорочення міокарда.

До елементів, що беруть участь у гуморальній регуляції роботи серця, належать іони кальцію та калію, які транспортуються до серця кров'ю. Вони конче необхідні для нормальної роботи серця, а саме для забезпечення збудливості та скоротливості міокарда, і тому пови­нні перебувати у плазмі крові у певній концентрації. При підвищен­ні концентрації іонів кальцію у крові спостерігається стимулюючий ефект, подібний до дії симпатичних нервів — збільшуються частота та сила серцевих скорочень. Поліпшуються збудливість міокарда та проведення збудження по ньому. Зовсім протилежно впливають на серце іони калію, викликаючи гальмівний ефект, подібний до дії блу­каючих нервів. Слід зазначити, що велика концентрація іонів каль­цію в крові, як і калію, може сповільнювати роботу серця аж до його зупинки.

Зміна напруження кисню, вуглекислого газу та концентрація іонів водню в крові теж впливає на діяльність серця. Воно прискорює свою роботу при зменшенні напруження кисню і збільшенні у крові вугле­кислого газу та іонів водню. Ці фактори діють через власні рецептори серця та через хіміорецептори дуги аорти і каротидних синусів. Для нормальної роботи серця необхідні ферменти, АТФ і вітаміни, насам­перед групи В. При зменшенні їх кількості у крові активність серця значно знижується.