10.2.2. Частково пошуковий шлях

Частково пошуковий шлях передбачає, що учень під керів­ництвом викладача діє самостійно. Викладач висуває проблему, разом з учнями накреслює шлях її вирішення і ставить допоміжні запитання. Учні самостійно вирішують тільки окремі частини загальної проблеми, відповідають тільки на додаткові питання, які мають меншу частку проблемності. Спосіб взаємодії викладачів та учнів можна представити наступним чином (табл. 10.2).

Таблиця 10.2

Діяльність викладача й учня

Діяльність викладача	Діяльність учня
cтворює проблемну ситуацію	приймає проблемну ситуацію; усвідомлює проблему
планує кроки вирішення проблеми, формулює проблемне завдання	приймає проблему і проблемне завдання
підказує додаткові дані, обмежує число кроків і поле пошуку	висуває припущення; тільки будує план перевірки; вирішує завдання
робить висновки	бере участь у висновках

Таким чином, у процесі реалізації частково пошукового щляху виникає альтернатива: який із запропонованих способів вирішення проблеми є більш доцільним?

У процесі вирішення проблеми учні за допомогою викладача доходять висновку, що до найбільш вигідного способу вирішення поставленого завдання.

Для проблем­ного навчання типовою є система навідних запитань, складених таким чином, щоб підвести учнів до вирішення поставленої проблеми.

Число таких питань звичайно зменшується в міру розвитку в учнів навичок самостійної роботи і зростання їхньої пізнавальної активності.

10.2.3. Дослідний метод

Цей рівень проблемного навчання характеризується найбільшим ступенем самостійності роботи учнів. Вони само­стійно вирішують проблему, у ході дослідження виявляють і самі вирішують ряд менш значних проблем. Такий метод дозволяє учням опановувати методи наукового пізнання і формувати риси творчої діяльності.

Кожний із рівнів проблемного навчання відповідає певним етапам формування навчальної діяльності. Так, проблемний виклад і частково пошуковий рівень властиві етапам мотивації і формування ООД, тоді як дослідницький рівень можливий на етапі формування дій. Проблемне навчання притаманне тільки цим двом етапам, тому що етап контролю не припускає проблемності. Його мета полягає не у формуванні нових знань і вмінь, а в перевірці вже сформованих. Проблемне навчання, безумовно, є перспективним, але застосовувати його можна лише тоді, коли для цього є спеціальні умови, тобто джерела проблемних технологій.

Джерела проблемних технологій можна поділити на об’єктивні і суб’єктивні.

До об’єктивних джерел належать наявні в розглянутій науці суперечності, які вона вже вирішила, але учні, проходячи шлях подолання цих суперечностей, пізнають істину, освоюють діалектику розвитку науки, формують свій світогляд. У цьому разі для створення проблемних ситуацій можливо:

-використовувати реально існуючі проблеми досліджуваної науки і проблеми, що виникають у процесі історичного розвитку науки (в електротехніці до таких проблем належать: підвищення соs φ, підвищення ККД електротехнічних пристроїв, зменшення втрат при передачі електроенергії, передача електроенергії на великі відстані тощо);

• -ставити проблемні завдання, що вимагають теоретичного пояснення фактів і явищ, відомих учням із життя або досвіду роботи. Наприклад, початок вивчення питання про коефіцієнт потужності можна пов’язати з досвідом практичної роботи учнів ПТУ з ремонту асинхронних двигунів, під час якої їм доводилося підключати конденсатори паралельно обмотці статора. Зрозуміло, виникають питання: навіщо це робиться, чому конденсатори включаються паралельно тощо. Анало­гічно можна використовувати досвід роботи учнів зі збирання магнітопроводів трансформаторів при постановці питань про роль магнітопровода (чому він набирається з окремих тонких пластин тощо).

До суб'єктивних джерел проблемного навчання належать базові знання, досвід та ерудиція учнів і, врешті-решт, можли­вість вирішення ними проблемних ситуацій.

Ситуація, створювана навчальною проблемою, охоплює велику кількість фактів, предметів, відносин. Учням необхідно самостійно встановити, яких даних для вирішення завдань бракує і як їх одержати; якщо кількість даних надлишкова, то якими з них слід скористатися. Вирішення проблеми передба­чає систему дій, висування кількох гіпотез, відмовлення від помилкових гіпотез і, нарешті, прийняття правильного рішен­ня. Проблемні питання і завдання висуваються не під час пере­вірки засвоєння, а на стадії набуття учнями нових знань.

Занадто легкі й занадто складні завдання не сприяють створенню проблемних ситуацій. Виникнення проблемної ситуації має дві межі в механізмі мислення. Нижня межа визна­чається такими випадками, коли для виконання завдань досить застосувати вже засвоєні знання. Верхня межа відповідає випадкові, коли раніше засвоєні знання не дозволяють учням упоратися з поставленим перед ними завданням.

Перед тим, як обирати технологію проблемного навчання, потрібно ретельно проаналізувати джерела проблемного навчання, тобто можливість постановки проблемних завдань на підставі знань про діалектику розвитку науки і техніки, а також здатність учнів вирішувати ці проблемні завдання.

Таким чином, потрібно добре засвоїти, що проблемне навчання полягає у створенні перед учнями проблемних ситуацій, їхньому усвідомленні та вирішенні в процесі спільної діяльності учнів і викладача.

У разі проблемного навчання головну роль відіграє актив­ність самого учня. Викладач тільки керує процесом навчання, спираючись на розумову діяльність учнів, а не на пам'ять і за­учування, як це часто буває. На практиці проблемне навчання вимагає від викладача й учнів спеціальних навичок і більшої кількості часу, ніж звичайне навчання.