Товарне виробництво — матеріальна основа виникнення підприємництва причини появи та сутність товарного виробництва

Товарне виробництво, як уже зазначалося, зароджується з часу розпаду первіснообщинного ладу. Так, Внаслідок першого великого суспільного поділу праці (відділення скотарських племен від землеробських) почався регулярний обмін між общинами, який ще більше розширився внаслідок другого великого поділу праці (відокремлення ремесла від сільського господарства). Отже, суспільний поділ праці є першою важливою причиною появи товарного виробництва.

Суспільний поділ праці існує у трьох основних формах: загальній, частковій та одиничній. Загальна форма — поділ суспільного виробництва на окремі сфери: промисловість, сільське господарство, сфера матеріального і нематеріального виробництва.

Часткова форма — розподіл сфер і родів виробництва ||а окремі галузі та види. Так, у сільському господарстві (виділяють тваринництво, рослинництво тощо, у промисловості — важку, легку, харчову, текстильну. У США, наприклад, у промисловості існує майже 700 галузей.

Одинична форма — поділ праці всередині окремого підприємства на професії, види зайнятості (токар, слюсар, менеджер тощо).

Економічна відокремленість виробників — друга важлива причина виникнення товарного виробництва, що означає власність окремих товаровиробників на засоби виробництва та результати праці, здатність самостійно вирішувати питання господарської діяльності (що й як виробляли та ін.) і виступає в умовах зародження товарного виробництва у формі приватної власності (на засоби виробництва, вироблений продукт).

3 часу появи держави формується право приватної власності. Вона виступає удвох основних формах: приватної нетрудової (нею є власність рабовласників, феодалів, капіталістів) та трудової (власність ремісників, селян, дрібних торгівців, багатьох працівників сфери послуг тощо, які не наймають робочу силу).

Звідси випливає висновок про сутність товарного виробництва.

Товарне виробництво — організація суспільного господарства, за якої окремі продукти виготовляють відокремлені виробники і для задоволення суспільних потреб необхідні купівля-продаж на ринку цих продуктів, які внаслідок цього стають товаром.

Зародкові форми підприємництва, як уже зазначалося, нерозривно пов'язані з третім суспільним поділом праці (відокремленням торгівлі від землеробства) і появою купців. Цей процес відбувається в умовах рабовласницького ладу. Вперше з'являються гроші, лихварський капітал.

Терміни «підприємець» і «підприємництво» походять від понять «підприємливість», «заповзятливість», «діловитість», «енергійність», «практичність», а людина, яка має такі риси, щось створює, організовує.

За феодалізму зароджується банківська система, з'являється кредит. У XIII—XV ст. на зміну ремісничим об'єднанням приходить мануфактура — великі робітничі майстерні. Осіб, які організовували такі підприємства, стали називати підприємцями.

етапи РОЗВИТКУ ТОВАРНОГО ВИРОБНИЦТВА

У всіх докапіталістичних суспільствах товарне виробництво було простим (оскільки не всі продукти праці та ресурси перетворювалися на товар), за капіталізму воно набуває всезагального характеру (критерієм цього є перетворення робочої сили на товар). Загалом за капіталізму товарне виробництво стає основою ринкової економіки або ринкової капіталістичної системи.

Ринкова економіка — економіка, яка ґрунтується на наявності різних типів і форм приватної власності, вільній конкуренції, принципах вільного підприємництва, вільного ринкового ціноутворення та обмеженому втручанні держави в господарську діяльність.

Така економіка починає формуватися на початку XVI ст. і перетворюється на цілісну систему у XIX ст. Вона діє на принципах ринкового саморегулювання, а отже може існувати без активного втручання держави. Звідси й назва — ринкова економіка.

У період функціонування і розвитку ринкової економіки активно формується біржова система торгівлі (перші товарні біржі з'явились у 1531 р. в Антверпені — Нідерланди, у 1549 р. — в Ліоні й Тулузі — Франція, у 1556 р. — И Лондоні), згодом — банківська система (перший Акціонерний банк був заснований в Англії у 1764 р.; перший комерційний банк США — у 1781 р.) і біржі — фондові та робочої сили. Всі ці інститути й установи забезпечують рух грошей, цінних паперів (на фондових біржах), засобів виробництва, предметів споживання тощо (на товарних біржах), робочої сили (на біржах праці) і формують у їх сукупності та взаємодії інфраструктуру ринку. Водночас [Значно розширюється коло підприємницької діяльності.

Проте, як уже зазначалося, ринкова економіка існувала максимум до кризи 1929—1933 рр. Завдяки активному втручанню держави в економіку, проведенню нею соціальної політики (у розвитку освіти, охорони здоров'я, пенсійному забезпеченні тощо) економічну систему стали Називати соціальне орієнтованою ринковою економікою, тобто поєднання ринкових важелів із активною соціальною політикою держави. Таку назву реформованої економічної системи запропонував німецький вчений Мюллер-Армак, а запровадив у життя німецький економіст та глава уряду Л.Ерхард.

Однак ця назва неадекватна сучасному товарному виробництву. Це зумовлено тим, що після кризи 1929—1933 рр. держава провадила не лише активну соціальну, а й економічну політику, засновану на інтенсивному зростанні частки державної власності.

Існують різні форми економічної політики: фінансово-кредитна, податкова, структурна, інвестиційна, науково-щічна та ін. Таку економіку американські економісти (Е. Хансен та ін.) назвали змішаною. Вона означає оптимальне поєднання приватної та державної власності, ринкових важелів саморегулювання економіки з державним регулюванням. Наявність такої економіки зумовлює появу нового виду підприємницької діяльності — на державних підприємствах, підприємствах із змішаною формою власності та ін.

Найкращі можливості для розкриття підприємницьких здібностей людини, для організації підприємницької діяльності створює ринкова економіка. Адже її рушійною силою розвитку є конкурентна боротьба, що змушує підприємця ризикувати, приймати нестандартні рішення, бути діловитим, енергійним. Ринкова економіка, яка ґрунтується здебільшого на приватній власності, гарантує також найбільшу свободу економічного вибору.

Водночас соціальне орієнтована і змішана економіка забезпечують певні переваги для заняття підприємницькою діяльністю: наявність всебічної державної підтримки такої діяльності (передусім у сфері малого бізнесу);

існування більшої кількості типів та форм власності, крупних компаній і багатих людей, які сприяють формуванню дрібних підприємницьких структур та ін.

Певні види підприємницької діяльності можливі завдяки розгалуженій структурі ринку, тобто наявності різних видів ринків у їх взаємодії. Основними видами ринків є фінансовий (у вузькому розумінні — грошовий), ринок засобів виробництва, ринок предметів споживання, ринок послуг, ринок інтелектуальної власності, валютний ринок, ринок золота, ринок робочої сили.

Розрізняють також вільний ринок (на якому жоден із незалежних товаровиробників не може впливати на рівень цін), монополізований (на якому процес ціноутворення здійснюється під диктатом наймогутнішої монополії), олігопольний (на якому процес ціноутворення здійснюється під впливом 3—4 наймогутніших компаній) і регульований (ринок, який регулює і контролює держава). Найбільший простір для підприємницької діяльності забезпечує вільний ринок.

ВИСНОВКИ

1. Організація суспільного виробництва — координація дій людей у межах продуктивних сил (тобто в процесі дії людини на природу), відносин економічної власності (за привласнення різними суб'єктами певних об'єктів власності у кожній із сфер суспільного відтворення) та взаємодії цих сторін у процесі еволюції, а також форма об'єднання людей при здійсненні їх спільної господарської діяльності. Основними формами колективного впливу людей на природу, які вимагають їх спільної організації, є кооперація праці, поділ праці та обмін діяльністю.

2. Координація дій людей та їх об'єднання для спільної господарської (економічної) діяльності відбувається на макрорівні (усієї національної економіки) шляхом саморегулювання економічної системи та цілеспрямованого державного регулювання та на мікрорівні (рівні окремого підприємства, галузі) — у процесі підприємницької діяльності. Координація дій людей та їх об'єднання залежать від типу економічних систем.

3. Економічна система — сукупність усіх видів економічної діяльності людей у процесі їх взаємодії, спрямованих на виробництво, обмін, розподіл і споживання товарів і послуг, а також на регулювання такої діяльності відповідно до мети суспільства. Основними елементами економічної системи є продуктивні сили, техніко-економічні відносини (в єдності з продуктивними силами формують технологічний спосіб виробництва), організаційно-економічні відносини, виробничі відносини (відносини економічної власності) та господарський механізм. Основними елементами організаційно-економічних відносин є менеджмент та маркетинг. Усі типи відносин (техніко-економічні, організаційно-економічні та виробничі) в їх єдності та взаємодії формують економічні відносини. Продуктивні сили в єдності та взаємодії з економічними відносинами формують економічний спосіб виробництва.

4. З часу виникнення людської цивілізації існували економічні системи первіснообщинного ладу, рабовласницького суспільства, феодалізму і капіталізму. Виникнення підприємництва пов'язане з відокремленням торгівлі від землеробства (третім великим суспільним поділом праці) і виділенням класу купців, появою торговельного капіталу. Формується підприємництво в умовах капіталізму (на нижчій його стадії) при створенні мануфактурних підприємств.

5. Основними етапами еволюції економічної системи капіталізму є ринкова економіка (існувала у XVI—ХГХ ст.), соціальне орієнтована і змішана економіка. Два останні типи економічної системи сформувались у другій половині XX ст. в окремих країнах: соціальне орієнтована — в Німеччині, змішана — в Японії, Франції. До ринкової економіки найбільш наближені США, хоча й у цій країні поєднуються ринкові важелі саморегулювання економіки з державним регулюванням.

6. Матеріальною основою підприємницької діяльності є товарне виробництво, зокрема капіталістичне товарне виробництво на нижчій стадії капіталізму, формою розвитку якого у цей період була ринкова економіка. Це економіка, яка ґрунтується на наявності різних типів і форм приватної власності, вільній конкуренції, принципах вільного підприємництва, вільного ринкового ціноутворення та обмеженому втручанні держави в господарську діяльність. Однією з основних причин виникнення та розвитку товарного виробництва, з якою пов'язана поява підприємництва, є економічна відокремленість товаровиробників.

7. Економічна відокремленість виробників — власність окремих товаровиробників на засоби виробництва та результати праці, здатність самостійно вирішувати питання господарської діяльності, існує передусім у формі приватної та колективної капіталістичної власності. Можливості підприємницької діяльності значно розширюються внаслідок збагачення структури (наявності різних видів ринків у їх взаємодії) та інфраструктури (наявності фондової, товарної, валютної тощо біржі в їх єдності та взаємодії) ринку,

ЗАПИТАННЯ. ЗАВДАННЯ

1. У чому полягає сутність організації виробництва у межах продуктивних сил?

2. Яка сутність організації виробництва у межах економічної власності?

3. У чому полягає сутність організації суспільного виробництва?

4. Як здійснюється координація дій людей у процесі суспільного виробництва на макро- та мікрорівнях?

5. Які типи економічних систем проходить у своєму розвитку людство? З якими з цих систем пов'язані зародження, формування та розвиток підприємницької діяльності?

6. Чому матеріальною основою підприємництва є товарне виробництво, зокрема така його форма, як ринкова економіка?

7 Яким чином сприяють підприємницькій діяльності такі елементи ринкової, соціальне орієнтованої та змішаної економіки, як структура та інфраструктура ринку?

8. Які види ринку (вільний, монопольний, олігопольний та регульований) створюють найкращі можливості для підприємницької діяльності?

9. Обґрунтуйте, в якій з типів економічних систем на різних етапах товарного виробництва найбільшою мірою розкриваються підприємницькі здібності.

10. Доведіть, чому в умовах вільної ринкової економіки підприємець найбільше ризикує і може збанкрутувати.