11. Потенційний словник.

Активний і пасивний словниковий запас утворюють так званий наявний або реальний словник, який служить основою для формування потенціального словника.

До потенціального словника відносяться:

1) інтернаціональні слова, подібні за звучанням і/або написанням та за значенням до слів рідної мови:

2) похідні та складні слова, що складаються з відомих учням компонентів:

3) конвертовані слова;

4) нові значення відомих багатозначних слів;

5) слова, про значення яких учні можуть здогадатися за контекстом. ;

За даними деяких досліджень, словник, що забезпечує розуміння при читанні та аудіюванні, за рахунок потенціального словника може збільшитися у 5-6 разів.

З цією метою застосовуються переважно некомунікативні (рецептивні та рецептивно-репродуктивні) вправи, тому що учень зустрічається насамперед з формою ЛО, а її значення він має зрозуміти, виконавши певні дії та операції, а саме:

• заповнення пропусків у тексті при читанні, що розвиває здатність до прогнозування;

• співвіднесення багатозначного слова у даному контексті з його еквівален­тами в рідній мові;

• вибір значення багатозначного слова, наявного у контексті, з кількох даних значень;

• вибір з тексту слів на основі їх семантичної/тематичної спільності;

• вибір ключових слів у реченні, абзаці, тексті;

• знаходження в тексті незнайомих слів, що передають додаткову інформацію;

• знаходження в тексті слів, що виражають позитивну або негативну оцінку, характеристику тощо;

• знаходження в тексті інтернаціональних слів;

• підбір до даних інтернаціональних слів відповідних еквівалентів рідної мови;

12. Граматична компетенція. Етапи ознайомлення з гс активного мінімуму. Вправи.

В середніх навчальних закладах вивчаються не всі граматичні явища виучуваної іноземної мови, а спеціально відібраний граматичний мінімум, який складається з активного граматичного мінімуму та пасивного граматичного мінімуму. Для вираження власних думок іноземною мовою учень має оволодіти тими граматичними структурами (ГС), які входять до активного граматичного мінімуму. До пасивного граматичного мінімуму входять такі ГС, якими учні можуть не користуватися для вираження своїх думок, але які потрібні для сприймання і розуміння мовлення. Щоб сприймати і розуміти думки інших людей, необхідно володіти як активним, так і пасивним граматичним мінімумом.

Мета навчання граматичного матеріалу іноземної мови, що вивчається, це оволодіння граматичними навичками мовлення: репродуктивними, тобто граматичними навичками говоріння і письма, та рецептивними, тобто граматичними навичками аудіювання і читання.

ГС, що входять до активного граматичного мінімуму, вживаються в усіх видах МД — аудіюванні, говорінні, читанні та письмі. Тому потрібно формувати як рецептивні, так і репродуктивні навички володіння цими структурами.

Мовлення за своєю природою ситуативне. Отже учнів слід знайомити з новими ГС у типових ситуаціях мовлення. З цією метою можна використовувати реальні та уявні ситуації, створені різними засобами — за допомогою вербального опису, ілюстративного, предметного або дійового унаочнення.

Вправи

Вправи, що виконуються на рівні фрази:

• імітація зразка мовлення (ЗМ),

• підстановка у ЗМ, трансформація ЗМ,

• завершення ЗМ,

• відповіді на різні типи запитань,

• самостійне вживання засвоєної ГС

Вправи, що виконуються на рівні понадфразової єдності:

об'єднання ЗМ (одноструктурних та різноструктурних) у понадфразову єдність; об’єднання ЗМ у діалогічні єдності ( запитання - відповідь, твердження -твердження).