2.2.Відмежування грабежу від суміжних складів злочинів та особливості його кваліфікації

Розмежування крадіжки, розбою і грабежу принципово важливо для кримінального права, так як, виходячи з кваліфікації скоєного, оцінюється тяжкість злочину. При зборі доказів потрібно розбирати всі діяння в комплексі: від початку вчинення правопорушення до моменту його завершення. Багато молоді юристи плутають розбійний напад і грабіж, адже об’єкт злочину (право власності) залишається незмінним.

Розбій — напад з метою заволодіння чужим майном, поєднаний із насильством, небезпечним для життя чи здоров'я особи, яка зазнала нападу, або з погрозою застосування такого насильства.

Принциповий момент – це вольовий фактор: якщо особа, яка здійснює грабіж, загрожує жертві або особам, раптово застігнувшім його на місці злочину, або використовує небезпечне для життя насильство, діяння має кваліфікуватися як розбійний напад. Порівняння розбою і грабежу

Таким чином, ключовий момент відмінності розбійного нападу і грабежу – це умисел злочинця. Якщо він не просто допускає використання насильства, але ще і небезпечного для життя і здоров’я, застосовує його або загрожує застосуванням, то йдеться про розбійний напад. Якщо в процесі вчинення грабежу жертва почала чинити опір, і він використовував для його придушення ніж, камінь або власну фізичну силу, то це також буде вважатися розбійним нападом.

По тяжкості скоєного грабіж стоїть вище крадіжки, але нижче розбійного нападу. Злочин вважається закінченим в той момент, коли у злочинця з’являється можливість розпорядитися викраденим майном. Розбійний напад – закінчений склад вже в той момент, коли воно відбулося. Самі бойові властивості зброї не завжди важливі для оцінки скоєного. Напад з іграшковим пістолетом також буде розбоєм, якщо у жертви є підстави боятися його реалістичності. У кримінальному праві часто буває важко провести розмежування між різними складами злочинів. Крадіжку з пограбуванням плутають особливо часто, адже за формальними ознаками обидва протиправних діяння схожі. І в першому, і в другому випадку об’єктом злочину є право власності. Проте, від кваліфікації діяння найчастіше залежить подальший її розгляд. Так, якщо сума вкраденого майна менше 2500 рублів, то кримінальна відповідальність настає тільки за грабіж, або адміністративна – за дрібне розкрадання.

Визначення крадіжки

Крадіжка – це умисне, протиправне, таємне викрадення чужого майна. Відповідальність визначена ст.158 КК РФ, де вказані кваліфікуючі ознаки складу злочину. Здійснюючи дане діяння, особа бажає вчинити таємне безоплатне вилучення чужого майна. Таким чином, воно заздалегідь знає, що та чи інша річ (гроші, мобільний телефон, побутова техніка) належать іншій фізичній або юридичній особі. Якщо ж майно є безхазяйним (втраченим), то мова може йти або про незаконне присвоєння, або про самоправство.

Порівняння крадіжки і грабежу

Найважливішою обставиною, яке дозволяє розмежувати склади злочинів, є умисел. Якщо особа думало, що здійснює таємне викрадення майна, нехай навіть сам момент злочинного діяння бачили інші люди, то відповідальність настає саме за крадіжку. Якщо ж людина був застигнутий на місці злочину, але продовжив вчинення злочину, то буде нести відповідальність за грабіж.

Вартість викраденого майна також важлива для кваліфікації скоєного правопорушення. Відповідно до приміток до ст.158 КК РФ, кримінальна відповідальність за крадіжку може бути лише у разі заподіяння шкоди у значному розмірі (2500 рублів). Для грабежу сума викраденого майна не має значення – тільки для кваліфікації у великому і особливо великому розмірі.

Різниця між крадіжкою і грабежем полягає в наступному:

Умисел. Здійснюючи крадіжку, особа бажає залишитися непоміченим. Навіть якщо за ним в момент вчинення злочину спостерігали у вікно або через об’єктив відеокамери, відповідальність все одно настає саме за ст.158 КК РФ. Грабіж – це спочатку відкрите дію, що перетворює його на більш небезпечне за своєю суттю злочин.

Обставини. Грабіж може відбуватися із застосуванням насильства, нешкідливого для життя і здоров’я, в той час як крадіжка – ні. Якщо особа було захоплено на місці злочину, здійснюючи крадіжку, але продовжило утримувати чуже майно, то відповідальність нестиме за грабіж.

Санкція. Найсуворіше покарання за крадіжку становить 10 років позбавлення волі, в той час як за грабіж – 12 років позбавлення волі.

Сума викраденого майна. При кваліфікації діяння як крадіжка, важлива значна вартість майна (понад 2500 рублів). При кваліфікації діяння як грабіж, «нижньої планки» немає, тому порушити кримінальну справу можуть навіть за фактом відкритого розкрадання порожнього гаманця або недорогий речі.

Основним критерієм відмежування грабежу від розбою є законодавчо закріплена різниця в характері насильства: Як писав В.В. Ераксін, "Головна відмінність грабежу від розбою полягає в ступені інтенсивності та обсязі насильства" . Відповідно до Пленуму Верховного Суду від 5 вересня 1986р., під насильством, що не є небезпечним для життя чи здоров'я, слід розуміти заподіяння легкого тілесного ушкодження, що не спричинило за собою короткочасний розлад здоров'я або незначну стійкої втрати працездатності, а також заподіяння потерпілому фізичної болю або обмеження його волі, якщо це не створило небезпеки для його життя чи здоров'я. Таким чином, максимальний шкоду, заподіяну потерпілому при грабежі, може виразитися в побоях або інших насильницьких діях, завдали фізичного болю, але не спричинили наслідків, Таким чином, якщо в результаті насильства потерпілому завдано хоча б легкий шкода здоров'ю, відповідальність повинна наставати за розбій. Крім того, насильство вважається небезпечним, якщо воно об'єктивно було здатне заподіяти шкоду, достатній для кваліфікації посягання як розбою, хоча потерпілому насправді було завдано менше серйозної шкоди. Так, Пленум Верховного Суду в постанові від 22 березня 1966 р. "Про судову практику у справах про грабежі і розбої" роз'яснив, що саме як розбій слід кваліфікувати напад з метою заволодіння майном, поєднане з насильством, яке заподіяло потерпілому легкі тілесні ушкодження без розлади здоров'я або взагалі не завдало ніякої шкоди його здоров'ю, проте у момент заподіяння створювало реальну небезпеку для життя чи здоров'я потерпілого. При визначенні того, чи мала місце в момент заподіяння реальна небезпека для життя чи здоров'я, слід враховувати інтенсивність насильства, знаряддя злочину, куди і чим наносилися удари і причини, в силу яких не настали тяжкі, але об'єктивно можливі, виходячи з характеру дій злочинців , наслідки.

Теоретично грабіж і розбій відрізняються і за конструкцією об'єктивної сторони, про що було вже сказано вище. Розбій - злочин з формальним складом, вважається закінченим вже з моменту здійснення нападу. Проте практично дана відмінність має значення для визначення моменту закінчення вже кваліфікованого діяння.

Суб'єктивні сторони розбою і насильницького грабежу збігаються: обидва злочини вчиняються з прямим умислом, обидва характеризуються наявністю у особи корисливої ​​мети, що виявляється в прагненні звернути викрадене майно на свою користь. Причому, "Психічне ставлення особи до насильства, яке застосовує відносно потерпілого, має дещо іншу забарвлення. Якщо мета заволодіння майном повністю захоплює обличчя і воно прагне саме до її досягнення, то в насильстві злочинець бачить лише засіб для досягнення цієї мети" . Однак, якщо свідомістю особи, що здійснює насильницький грабіж, охоплюється те, що погроза або насильство не є небезпечними для здоров'я або життя, то свідомістю розбійника, навпаки, охоплюється обставина, що застосовується насильство (погроза) небезпечні для здоров'я або життя.

Литература

1.Конституция укр.

1.http://zakon4.rada.gov.ua/laws/show/v0010700-09 2. Кримінальний Кодекс України від 12.02.2015 року / / Відомості Верховної Ради України. - 2001 .- № 37-38. 

1. Конституція України. / / Відомості Верховної Ради України. -1996. - № 30., Ст.43.  2. Кримінальний Кодекс України від 5.04.2001 року / / Відомості Верховної Ради України. - 2001 .- № 37-38.  3. Кримінальний Кодекс України. Коментар: під ред. Ю. А. Карамзіна і Є.Л. Стрельцова. Вид-е 2-е. - Харків, ТОВ «Одіссей», 2002. -960 С.  4. Кримінальний Кодекс України: Науково-практичний коментар. Київ: А.С.К., 1999. - 1088 с.  5. «Комплексна програма профілактики злочинності на 2001-2005 рік» від 25.12.2000 р. / / Право України, -2001. - № 3. - Ст.3.  6. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про корисливі злочини проти приватної власності» N 12 від 25.12.92 м. Київ (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду України N 12 від 03.12.97)  7. Постанова Пленуму Верховного Суду України «Про судову практику в справах про злочини проти життя і здоров'я людини» N 1 від 01.04.94 м. Київ (Із змінами, внесеними згідно з Постановами Пленуму Верховного Суду N 12 від 03.12.97 N 3 від 26.02.99 )  8. Постанова Верховної Ради України «Про Державну програму боротьби із злочинністю» від 25 червня 1993 року м. Київ.  9. Постанова Верховної Ради України «Про дотримання правоохоронними органами України конституційних гарантій та законності в забезпеченні прав і свобод людини» N 1592-ІІІ від 23 березня 2000 року м. Київ.  10. Збірник міжнародних документів. - Київ; - Издат-во «Довіра», 1993. -249 С.  11. Кримінальне право України. Загальна і особлива частини: Підручник / За ред. Проф. Стрельцова Є.Л. - Харків.: ТОВ «Одіссей», 2002 .- 672 с.  12. Бажанов М.І. "Кримінальне право України". Загальна часть.-Донецьк, 1992 р.  13. Бовсунскій "Кримінальне право України",-Київ, 1995 р.  14. Матешевскій, Яценко "Кримінальне право в Укріане",-Київ, "Юрінком", -1996 р.  15. Коржанський "Кримінальне право. Курс лекцій ". -Київ, 1996 р.  16. Кримінологія: Підручник (для навчальних закладів МВС України). Під ред. В.Г. Лихолоб і В.П. Філонова. - Київ-Донецьк, 1997.-398 с.  17. Ераскін В.Ф. Відповідальність за грабіж. - М., 1972.  18. Заріпов З.С., Кабулов Р.К. Кваліфікація крадіжок, грабежів, розбоїв, скоєних шляхом проникнення у приміщення чи інше сховище. - Ташкент, 1991.  19. Бабкова Г. Шандула О. Щодо ефективності контрольної діяльності органів прокуратури. / / Право України.-2001 .- № 4 - с.52-55.  20. Юридичний словник - довідник. Femina. -Київ, 1996. - 694 с. 

(Об`єт и предмет)

1.Матишевський П.С. Кримінальне право України. Загальна частина: Підруч. – К., 2001. 2.Новоселов Г.П. Учение об объекте преступления: методологические аспекты. – М., 2001. 3.Ємельянов В.П. Визначення об`єкта злочину в кримінально-правовій науці: дискусійні питання // Вісник Зопоріз.юрид. ін-ту ДДУВС. – 2009. - №2. – С. 125-135. 4.Криміальнеправо України: Загальна частина: Підруч. для студ. юрид. спец. вищ. закладів освіти / М.І. Бажанов, Ю.В. Баулін, В.І. Борисов та ін.; За ред. Професорів М.І. Бажанова, В.В. Сташиса, В.Я.Тація. – К.- Х., 2002. 5.Ємельянов В.П. Понятие объекта преступлений в уголовно-правовой науке // Право і безпека. – 2002. - №4. – С. 7-11. 6.Кундеус В.Г. Рухоме та нерухоме майно як предмет злочинів проти власності // Вісник Національного ун-ту внутр. Справ. – 2005. – Вип. 30. – С. 38-42. 7.Цивільний кодекс України // ВВР. – 2003. - №№ 40-44. – Ст. 356

Об`єктивна сторона и суб’єктивна

1.Коржанський М.Й. Науковий коментар Кримінального кодексу України. - К.,Атіка, Академія, Ельга-Н, 2001.

роздел 2 2.1. 7. Науково-практичний коментар Кримінального кодексу України / за заг. П. П. Андрушка, В. Г. Гончаренка, Є. В. Фесенка. – 2-тє вид., перероб. та доп. – К. : Дакор, 2008. – 1428 с. 4. Науково-практичний коментар до Кримінального кодексу України. –4-те вид., перероб. та доп. / відп. ред. С. С. Яценко. – К. : А.С.К., 2005. – 848 с. роздел 2 2.2.