8 Форми мовлення.

Мовлення буває зовнішнє та внутрішнє, воно має усну та писемну форми.

Усне мовлення  (ситуативне): v    Спонтанне. v    Характерна посилена інформативність, насиченість фактами. v    Твориться у кількох виявах: словесному, інтонаційному, візуальному (безпосередньо застосовуються інтонація, паузи, міміка, жести). v    Менше уваги приділяється формі висловлювання. v    Допускаються повтори, варіативність вислову.

 Писемне мовлення (контекстуальне): v               Фіксується графічно. v    Спирається на усне і є у відношенні до нього вторинним. v    Сприймається зором. v    В основному монологічне. v    Характеризується більшою регламентацією мовних засобів, точнішим добором відповідної лексики. v    Переважає традиційна форма викладу, загальноприйняті структури документів, правила вживання специфічних словосполучень. v    Одиницею є текст.

Ділове українське мовлення вивчає:

У писемній формі: v    Відомості про види документів. Загальні вимоги щодо їх оформлення й викладу. v    Стилістику (офіційно-діловий стиль). v    Лексику (вибір слова). v    Окремі риси синтаксису ділового стилю. v    Складні випадки правопису. v    Культуру писемного мовлення. Етикет ділових паперів.

В усній формі: v    Сфери застосування усного мовлення: спілкування в колективі, прийом відвідувачів, телефонна розмова, ділове засідання, публічний виступ – доповідь, лекція, промова, бесіда. v    Лексику (добір слова). v    Орфоепію (наголос, вимову). Культуру спілкування.

9 Основні закони риторики.

риторика – це наука про способи переконання, ефективні форми мовленнєвого впливу на аудиторію з урахуванням її особливостей. Предметом сучасної загальної риторики є загальні закономірності мовленнєвої поведінки,що діють у різних ситуаціях спілкування, сферах діяльності та практичні можливості використання їх з метою створення ефективного висловлювання.

Закони сучасної загальної риторики Закони сучасної загальної риторики сприяють ефективності мови і успіху мовного спілкування в різних ситуаціях: і в процесі безпосередньої взаємодії з тим, комумова адресована; і в ситуації публічного виступу. Тому в цьому розділі мова піде про найзагальніших, класичних законах риторики, законах монологічного та діалогічного мовлення. Більша увага буде приділена тому, як ці закони працюють при безпосередній взаємодії з тим (або з тими), кому ця мова адресована. а от стосунки "мовець - аудиторія" та управління увагою аудиторії будуть розглянуті в розділі, присвяченому ораторської майстерності.  Отже, риторика говорить: "Мова повинна бути зшита за міркою слухача, як сукня за міркою замовника". Це означає, що мовець повинен брати до уваги фактор адресата - особливості особистості, психології та сприйняття слухача. Всі чотири закони, про які піде мова, пов'язані саме з фактором адресата і показують, яким чином забезпечується гармонія між основними учасниками мовленнєвої ситуації - мовцем і адресатом.