2. Нерівномірність та асиметрії глобального економічного розвитку

Нерівномірність як загальна закономірність глобального розвитку завжди була його невід’ємною характерною рисою. Проте на сучасному витку глобальних трансформацій вона набуває якісно нових соціально-економічних форм під впли­вом посилення регіональних інтеграційних процесів у світі, інтернаціоналізації со­ціально-економічного життя, науки, техніки та гуманітарної сфери, прискорення процесів техноглобалізму, активізації тенденцій до глобальної монополізації вироб­ництва і капіталу, а також наростання неадекватності інституційної системи мас­штабам та динаміці глобальних трансформацій.

Не випадково, що протягом останніх десятиліть поняття «нерів­номірність економічного розвитку» поступово еволюціонує у більш містку і багато­гранну категорію «асиметрія», яка є більш цілісною і системною у трактуванні сут­ності глобальних форм нерівномірності економічного розвитку та роз­критті їхньої багатоманітності і суперечливості.

Під асиметріями глобального економічного розвитку розуміють усталену відсутність структурної рівноваги глобальної економічної системи, яка проявляєть­ся у: 1) непропорційності розвитку підсистем і елементів світового господарства в силу об’єктивно існуючих суперечностей між ними; 2) порушенні функціонально-ієрархічної рівноваги геопростору, коли актори геополітичної та геоекономічної взаємодії реалізують свої інтереси , нехтуючи інтересами інших; 3) поліваріантності та асинхронності національних і глобальних циклів розвитку. Основними ви­мірами асиметрій глобального розвитку є: 1) матеріальний (кількісно-вартісний); 2) просто­рово-часовий; 3) соціокультурний (якісний). Таким чином, асиметрія є об’єктивною і закономірною формою глобального економічного розвитку та ін­струментом виявлення системи його багаторівневих су­перечностей.

При цьому базовими ідентифіковано три рівні асиметрій глобального розвитку у дев’яти функціональних вимірах, що характеризують: 1) асиметрії у розподілі первинних ресурсів; 2) асиметрії у технологічному, економічному, фінансовому розвитку; 3) диференціацію країн за рівнем геополітичного впливу, з урахуванням їх соціокультурних та інституційних відмінностей.

Багатофакторна матриця асиметрій глобального розвитку дає можливість аналізувати динаміку глобального розвитку на основі багатофакторних взаємозв’яз­ків, а проблематику «глобального розвитку» розглядати з урахуванням не лише структурних чинників економічного зростання, але й інституційних та соціокуль­турних факторів, що особливо важливо в період становлення постіндустріального суспільства.

Во­дночас вона відображає єдність геопростору у дев’яти проблемних зрізах, так званих «функціональних зонах» і, цим самим, формує методологічну ос­нову аналізу асиметричності глобального розвитку, дає можливість прослідкувати гетерогенність сучасного глобально-центричного світу, неоднорідність і нерівно­мірність його розвитку, складність взаємозв’язків та асиметричний характер струк­турно-функціональних залежностей між різними його рівнями. За результатами виявлених взаємозв’язків у геопросторі можна будувати просторові карти гео­стратегічного атласу.